Пригадую, у 2000-х мені знадобилася шенгенська віза, аби потрапити до Польщі на кілька днів. Це була велика і складна процедура, із збором всіх документів і переживаннями, чи я таки отримаю ту візу, чи ні. І я її не отримала. Звісно, було прикро, бо мала плани на гарне таборове літо із друзями скаутами, але тоді я подумала: вони (ЄС) настільки ускладнили в’їзд в країни Співдружності, аби будь-хто сюди не потрапляв,що це викликало повагу.
Аналогічні думки виникали, коли я чула, як після закінчення університету мої друзі виїжджали жити закордон. Скільки зусиль вони докладали, аби отримати громадянства цих країн: вчили історію, мову, Конституцію. А що тоді мала Україна? Ні, повага – не у складності процедури, вона у тому, наскільки ми поважаємо себе самі і тому маємо мати достойну процедуру для отримання українського громадянства.
Сьогодні бути українцем – дуже достойно, я б навіть сказала модно, але роздавати наліво і направо наше громадянство – не вихід. Розумію, що згодом кількість охочих стати українцем зросте, тому маємо добре розуміти, кого ми приймаємо і заради чого. Зараз весь світ бачить, як ми боремося за свободу та справедливість. Весь світ подивовується нашій відвазі – як ми зупиняємо танки голими руками, збиваємо дрони огірками та віддаємо життя за свою незалежність. Колись іноземці часто запитували: «Україна? Де це?». Сьогодні ж усі знають, що Україна – та, хто бореться за мир у всьому світі. І все це, найперше, маємо усвідомити ми – любити себе, поважати себе і свою державу.
Наведу вам кілька прикладів того, як у світі надають громадянство, адже є багато механізмів, якісь – прийнятні, інші – надто складні, ще інші – викликають подивування. Отже:
- США: 5 років законного проживання в країні, володіння англійською мовою, знання історії та основ державного ладу;
- Німеччина: 8 років проживання в країні, володіння німецькою на побутовому рівні, знання Конституції та законів Німеччини;
- Японія: щонайменше 5 років законного проживання, володіння японською хоча б на мінімальному рівні, індивідуальна співбесіда;
- Швеція: 10 років (для представників України) проживання, повага до Конституції Швеції та до місцевих традицій, володіння шведською мовою;
- Естонія: 5 років проживання за посвідкою на постійне проживання, володіння естонською мовою на рівні B1, іспит з історії та Конституції Естонії.
Раніше, аби отримати українське громадянство, потрібно було проживати на території держави не менше 5 років і володіти державною мовою – українською. Зараз ми працюємо над законопроєктом 7606 – і він вартий того, аби його прийняли. Ним запроваджується складання обов’язкового комплексного іспиту з історії України та основ Конституції України для отримання українського громадянства. Після поданої заявки, претендент на громадянство матиме 2 роки, аби скласти цей іспит.
Вважаю, що нічого особливого чи виняткового у цьому немає, адже, якщо ти вирішив змінити громадянство, то вже розумієш, у якій країні житимеш, цікавишся її традиціями, фактично долучаєшся до її культури і просто не можеш не знати її історії та Конституції.