Відомий вітчизняний інтелектуал Віталій Портников написав про вбивство президента Ґданська. Ключова фраза – на початку статті. «Вбивця Адамовича не схожий ані на ізраїльського радикала, ані на польського. Найбільше він нагадує мені простого українця, який ненавидить представників влади просто за те, що вони – представники влади, і впевнений, що влада завжди не права, а він, “маленька людина”, завжди має рацію – коли паркується в недозволеному місці або коли грабує банк. Тому що у нього, “маленької людини”, грошей мало. А у представників влади – багато, адже це вони у нього гроші вкрали, негідники!»
Мене тут деякі коментатори дуже часто звинувачували в українофобії, особливо коли я писав щось неприємне про Бандеру та його послідовників. Смішно: деякі люди серйозно вважають, що належність до бандерівської організації є тим самим, що належність до українського народу. На мій же погляд, «українофобія» – це коли людина приписує якісь негативні риси конкретно всім (чи принаймні переважній більшості) українцям. Причому для того, щоб це була саме «фобія» (ірраціональний страх), потрібно приписувати не існуючі, а зовсім вже фантастичні риси. Наприклад, юдофобія – «юдеї часто вбивають православних», українофобія – «українці часто грабують банки» і так далі.
У конкретному випадку – це навіть не справжня українофобія, а вдавана. Причому вдавана на користь провладного дискурсу, за простою калькою з Росії. Там для демократично орієнтованої частини суспільства вже давно розігрується карта “влада – єдиний європеєць в Росії”. Мовляв, якщо прибрати Путіна – то владу захоплять бородаті сільські мужики з сокирами, які швидко влаштують вашим барбершопам і оупенспейсам 1917 рік!
Але якщо в Москві чи Петербурзі ми не мали змоги останнім часом провести подібний експеримент (може, там і справді десь зачаїлися бородаті мужики з сокирами?), то в Києві був лютий 2014-го. Шановний пане Портников, може, ви не помітили, але в місті кілька днів не було ані мілі-, ані поліції. І що, багато банків пограбовано? Багато представників влади було повішено на стовпах «простими українцями»? Адже ж «простий українець» – за вашими словами – не просто не любить, а (цитую) «ненавидить представників влади просто за те, що вони – представники влади».
Не варто дивитися на простих українців крізь рожеві окуляри, але демонізація на межі з українофобією – геть некрасиво виглядає. І особливо некрасиво пропагувати в Україні царелюбство як культ «останнього європейця», що протистоїть темній і дикій народній масі. Цар для царелюбців, звісно, ніколи не винен. Винен народ, ну і «примкнувшие к нему» окремі бояри.
Щодо «просто за те, що вони – представники влади», то прості українці мають змогу порівняти. Банально порівняти податки та збори на уживані автомобілі в Польщі чи Литві з такими ж зборами у нас, де 10-річний «Опель» чомусь через апетити представників влади дорожчає удвічі. А представники влади при цьому одержують надприбутки від складання китайських низькоякісних автівок – і, звісно ж, це простий збіг.
Ще прості українці можуть порівняти можливості для бізнесу, які представники влади створюють у нас, з аналогічними можливостями в сусідніх країнах. Прості українці порівнюють – і створюють свій бізнес за кордоном, поки представники влади володіють в Україні успішними корпораціями, що динамічно розвиваються.
Ще прості українці можуть порівняти поліцію або суди... Ех, та що розповідати. Прості українці – в принципі, достатньо тямущі хлопці та дівчата.
Хоча дехто бачить в них лише грабіжників банків.