Те, що низькі ціни на енергоносії вже відійшли в минуле, – факт. Те, що це закономірно збільшує фінансове навантаження на кінцевого споживача, теж факт. Але, поглянемо правді у вічі – мета виправдовує засоби.
Проста арифметика вартості енергоносіїв
Найбільш актуальним питанням для всіх українців є нові ціни на житлово-комунальні послуги. Ланцюг їхніх змін прозорий і зрозумілий. Збільшилася собівартість роботи тих, хто забезпечує нас з вами холодною і гарячою водою, опаленням, а тому відповідно і для нас з вами зросла плата за ці блага цивілізації.
Якщо сказати більш офіційно, то зміна цін зумовлена збільшенням цін на енергоносії, що продаються або купуються компаніями (державними, приватними або комунальними) на оптових ринках. Від 1 травня 2015 року в Україні встановлена так звана «єдина» ціна на газ – 6879 грн за тис. куб. м. Подорожчання газу, як палива для роботи комунальної теплоенергетки, неминуче привело до росту вартості гарячої води та послуги опалення.
Кому вигідні справедливі тарифи?
Сьогодні промисловість платить за електроенергію значно більше ніж, побутові споживачі, тобто населення. При цьому оптова вартість електроенергії для всіх категорій споживачів залишається одна і та сама. Для подолання цього явища Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг розробила план як поетапно підвищити тарифи для населення, щоб зрівняти їх із тарифами для промисловості.
Диверсифікація або як Україна перестала купляти газ у Росії
Навіть дітям зрозуміло, що з чим більшої кількості джерел імпортуються (або видобуваються самостійно) енергоресурси, тим меншою є залежність від одного із таких джерел і тим меншою є ймовірність тиску з боку певного постачальника.
Для наведення різкості згадайте «газові» війни між Росією та Україною у минулі роках та постійні спроби північного сусіда використати газ як інструмент політичного впливу на нашу країну. Виходом стала зупинка імпорту «блакитного» палива з Росії в листопаді 2015 року. Так Україна повністю перейшла на поставки з європейського ринку. З тих пір в 2016 році, наша країна всього імпортувала 11,1 млрд куб. м газу, з яких 9,1 млрд куб. м – із Словаччини, 1 млрд куб. м – з Угорщини і 1 млрд куб. м – з Польщі. Вже в 2017 році кількість компаній-імпортерів газу з європейського напряму, не враховуючи «Нафтогаз України», сягнула більше десяти.
Історія успіху. Одна з!
Яскравий приклад диверсифікації поставок енергоносіїв – Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Вона декілька років підряд для роботи українських атомних електростанцій, разом з поставками ядерного палива із Росії закуповує паливо у американо-японської компанії Westinghouse. Зараз паливо Westinghouse використовується на Південно-Українській та Запорізькій АЕС. У 2018 році «Енергоатом» повністю завантажить паливом Westinghouse активну зону одного атомного реактора. Такої диверсифікації та зменшення рівня залежності від Росії в поставках ядерного палива не вдалось досягнути навіть деяким європейським країнам!