НАН України – останній бастіон, якого не торкнулися реформи. Протягом двадцяти пʼяти років кожний новий уряд суттєво урізав фінансування академії. Наслідком такого «реформування» став безпрецендентний відтік фахівців і занепад матеріальної бази.
Водночас, академія наук потребує докорінних перетворень, і ці перетворення мають полягати не в нищенні науки, а в демонтажі ТАКОЇ структури. Структура Академії наук – спадок СССР.
Наукова діяльність воліє максимального розбюрократизування, зокрема:
а) скасування бюрократичної надбудови;
б) делеґування інститутам академії наук автономії;
в) скасування ДАК і переліку ДАКівських видань;
г) пряме фінансування (на основі угод між урядом і колективом наукового осередку).
Хай як виглядатиме реформа, успішною вона буде в разі, коли
ґ) реноме дослідника й авторитет інституції виростатиме з доробку, а також його суспільної значущості (не може збірка віршів вважатися НАУКОВИМ досягненням, зате книжка наукової есеїстики, антологія художньої літератури на основі наукової концепції й науковим супроводом – може);
д) існуватиме множинність поглядів і підходів.
P.S. В закликах певних середовищ гуманістичного циклу поза академією наук до закриття НАН України вбачаю несумлінну конкуренцію, понадто ці середовища, амбітно претендуючи на більше й нове, слабують тими самими недугами (низький рівень, несамостійність, брак ідей, шанолюбство) і далеко не завжди керуються істиною, а тим самим згубним для науки і громадянського суспільства принципом «свої» та «чужі». Тож науковцям в інститутах НАН України – більше динамічності і відкритості, а згаданим середовищам – менше самозакоханості і фарисейства.