Якісне українське кіно тепер можна подивитись легально онлайн на платформі Netflix. Для тих, хто не встиг до кінотеатрів або хоче ще раз переглянути той чи інший фільм, ми зробили добірку прем’єр.
«Клондайк»
Вже доступним для перегляду є український претендент на потрапляння до оскарівської номінації «найкращий міжнародний фільм», лауреат престижних кінофестивалів, фільм Марини Ер Горбач «Клондайк» (на головному фото). Фільм отримав приз на режисуру у конкурсі світового кіно на фестивалі «Санденс», брав участь у Берлінале та здобув чимало інших нагород.
На жаль, його прокат тривав досить коротко, а допрем’єрний показ у Львові сеанс перервала повітряна тривога.
Молода родина, Толік та Ірка, мешкають на Донеччині. Вони мають господарку та чекають на дитину. Вони не полишають дому навіть тоді, коли у містечку з’являються озброєні угрупування. А одного дня, а точніше 17 липня 2014 року, неподалік їх будинку падає збитий боїнг.
Дія «Клондайку» відбувається у дуже обмеженому (географічно) просторі. По суті далі подвір’я ми разом з героями й не виходимо (за рідкісним винятком). Проте війна відчувається у кожній побутовій дрібниці. Війна і намагання жити своїм нормальним життям, думаючи як замінити розбитий вибухом дитячий візочок та плануючи перетворити діру у стіні в панорамне вікно.
Поєднання аномальності подій довкола та звиклого побуту, герметичний простір картини стискають емоційну напругу до максимуму, до фіналу, де так само контрастують трагедія та надія.
Це дуже сильне кіно, з чіткою сценарною конструкцією, з розумною режисурою та добрими акторськими роботами. Головні ролі виконали Оксана Черкашина (за цю роль вона отримала премію «Кіноколо»), Олег Щербина (зараз він перебуває у лавах ЗСУ), Сергій Шадрін та інші.
«Люксембург, Люксембург»
Трагікомедія Антоніо Лукіча стане доступною для перегляду 14 червня. Прем’єра фільму відбулась у секції «Горизонти» Венеціанського кінофестивалю. За час прокату (він, до речі, ще триває) фільм зібрав близько 33 млн грн та увійшов до десятки найкасовіших українських фільмів.
Лукіч знову говорить про те, що добре знає. Цього разу він навіть виносить у титр «За мотивами реальних подій». Хоча шукати тут саме сюжетних збігів не варто. Йдеться скоріше про емоційні переживання, про пошуки зниклого батька. Але саме особиста нота дозволяє режисерові знайти абсолютно точну інтонацію, слугує камертоном, що протягом усієї картини не дає фальшувати. Це, як і «Мої думки тихі» (цей фільм також можна подивитись (чи передивитись) на Netflix), своєрідне роуд-муві в пошуках родинних зв’язків.
Головні герої, близнюки Коля та Вася, втілюють два прагнення, дві ідеї та два почуття: один прагне знайти батька-кумира, інший вважає його зрадником та бачити не хоче.
Коля і Вася – вогонь і вода; дрібний злочинець та поліціянт; хамовитий тіпок, що живе з мамою, та люблячий чоловік і батько – обидва вони є сторонами одної історії, спільних прив’язаностей та розчарувань, надій та реальності. Дуже точно режисер та актори (яких, на перший погляд розрізнити практично неможливо) позначають героїв і кольором одягу, і інтонаціями, і мімікою. Нюанси насправді не є дріб’язком та об’єднуються у спільну картину, багатопланову та багатошарову.
Саме це є головною принадою картини: її можна сприймати дуже по різному, як комедію чи як драму. Вона працює однаково добре на різних рівнях та у різних жанрах. Головні ролі у стрічці «Люксембург, Люксембург» зіграли учасники реп-гурту «Курган і Agregat» – брати Раміл та Аміл Насірови. Знімали кіно переважно у Лубнах, трохи в Києві і трохи у Люксембурзі.
«Памфір»
Фільм стане доступним з 22 червня. У прокаті картина зібрала майже 12 млн грн, а світова прем’єра фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука відбулося минулого року у Каннах, у програмі «Двотижневик режисерів». Це історія колишнього контрабандиста Памфіра, що повернувся додому із заробітків. Проблеми у родині змусили його знову взятись за старе.
Спойлерити тут не варто, адже сюжет є далеко не останньою складовою у картині. Зрештою, тут взагалі немає перших чи останніх складових. Це дуже ретельна та по суті ідеально зібрана стрічка, де кожна деталь вплітається у загальну картину та існує саме заради неї. Ювелірна точність деталей збирає разом напружений сюжет, акторські роботи, бездоганний візуальний ряд, характери та побут.
Зйомки тривали у Чернівецькій та Івано-Франківській областях. Їх колорит – справжній, а не туристичний, як і мова – смачна та автентична. А химерні образи Маланки, страшні маски та «пекельні» обличчя створюють бездоганний діалог з реальністю. Львів’яни мали змогу побачити деякі маски та костюми на виставці у Львівському муніципальному мистецькому центрі.
Уже під час прокату стало відомо, що у російсько-українській війні загинув Володимир Чорний, художник-декоратор фільму.
Якщо ті три фільми, фестивальні лауреати та лідери прокату, показували у кінотеатрах, то є нові проекти, які знімались суто як телевізійний продукт. Їх також можна подивитись на Netflix. Розповімо про два з них.
«Я – Надія»
Мінісеріал «Я – Надія» розповідає про медиків «швидкої» у Харкові, які під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну залишились на роботі та надавали допомогу постраждалим від вибухів.
Молода фельдшерка Надія, попри можливість поїхати у безпечне місце, вирішує залишитися в оточеному окупантами Харкові. На неї чекають безсонні тижні, небезпека та навіть полон. І, традиційне для такого жанру, кохання.
На серіал його авторів Артема Кобзана й Андрія Віштака надихнула історія 22-річної фельдшерки Анни Андрющенко, яка у перші місяці війни працювала у харківському Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Серіал знятий у рекордні терміни. Від появи ідеї до прем’єри (яка відбулась у 2023 році) пройшло 5,5 місяців. Часом це відчувається, але не критично. У зйомках брали участь медики швидкої допомоги, задля безпеки знімальної групи на майданчику були присутні представники МВС та ДСНС.
Серіал не є ідеальним, в ньому є багато до чого причепитися, відчувається поспіх. Проте як для такої маленької часової відстані немає відчуття, що фільм робили «на коліні». Він викликає емоції та розповідає багато історій, намагаючись створити правдиву картину того, що відбувалось у перші тижні повномасштабного вторгнення.
Не в останню чергу завдяки акторським роботам. Головну роль зіграла Вероніка Дюпіна («Простір»). Також у картині знімались Ірина Мак («Спіймати Кайдаша», «Носоріг»), Антоніна Хижняк («Спіймати Кайдаша») та інші.
«Мама»
Цей серіал отримав продовження. Тепер можна подивитись уже два його сезони. Головна героїня мешканка Житомира Ніна Петрівна. Вона дізнається, що її син Віталій, що захищає країни на Сході, потрапив у полон. Обставини складаються так, що єдиний шанс повернути свою дитину – вирушити самостійно на її пошуки. Ніна Петрівна здолає довгий шлях крізь міста та села, блокпости та кабінети місцевої влади, щоб знайти сина.
Режисером серіалу став Тарас Ткаченко («Гніздо горлиці», «Чорний ворон»). Головну роль зіграла Олеся Жураківська («Казка старого мельника»).
Сюжет картини не новий і тут головний акцент також зроблений на виконавиці головної ролі. Її вибір можна вважати бездоганним, а для Олесі Жураковської «Мама» стала наразі найкращою роллю у кіно.
Загалом серіал виглядає чесним (хоча й не без недоліків) та знятим «кіношно», а не «серіально». Фінал першого сезону залишився відкритим, тож дивитись другий сезон буде цікавіше.
Загалом колекція українського кіно на Netflix уже вийшла досить солідною.