Відколи розпочалася світова економічна криза, чимало українських експертів, політиків високого рангу почали прогнозувати масове повернення наших трудових мігрантів.
Перейматися справді було чим. За даними комплексного дослідження процесів української трудової міграції у країнах ЄС, здійсненого Міжнародним Благодійним Фондом Карітас України, на 2008 р. на заробітках за кордоном перебували близько 4,5 млн українців, серед яких понад 2 млн – у Росії і ще близько 1 млн 700 тис. – у країнах ЄС. Відтак можна собі тільки уявити навантаження на державні соціальні служби в Україні у разі масового повернення бодай частини з означеного числа наших громадян.
Однак минув рік, і авторові цих рядків довелося почути з вуст одного українського дипломата у Вроцлаві, що кількість наших трудових мігрантів, принаймні на цих теренах, не тільки не зменшується, а, здається, зростає.
трудові міграції українців побудовані переважно за стратегією маргінальної ринкової ніші, - тобто вони зголошуються виконувати переважно ті роботи, які не приваблюють громадян країни-реципієнта
Упродовж останніх років зусиллями українських науковців були проведені два масштабні дослідження у сфері зовнішньої трудової міграції наших громадян: перше загальнонаціональне вибіркове обстеження населення (домогосподарств) з питань трудової міграції, проведене Українським центром соціальних реформ за участі Держкомстату України під керівництвом академіка НАН України Елли Лібанової і вже згадуване дослідження МБФ Карітас України у співпраці з Інститутом народознавства НАН України. Важливо, що попри відмінність методологій і територій проведення цих досліджень, можна сказати, що їхні дані в основному сходяться, що дозволяє скласти більш-менш цілісну картину процесів зовнішньої трудової міграції українців. Зійшлися вони і в прогнозуванні перспектив повернення наших заробітчан у зв’язку з розгортанням світової економічної кризи.
Автори обох досліджень виходять із того, що трудові міграції українців побудовані переважно за стратегією маргінальної ринкової ніші, - тобто вони зголошуються виконувати переважно ті роботи, які не приваблюють громадян країни-реципієнта. Головними сферами зайнятості українців дотепер залишаються обслуговування приватних помешкань, догляд за літніми людьми і дітьми, будівництво, сфера послуг у ресторанному та готельному бізнесі, сільськогосподарські роботи. Переважна більшість наших земляків живуть і працюють за кордоном нелегально.
А це, своєю чергою, дає змогу роботодавцям цих країн мінімізувати видатки на оплату робочої сили; вони звільнятимуть нелегально чи напівлегально працевлаштованих мігрантів не відразу. Тому, твердять автори загальнонаціонального обстеження домогосподарств, криза «навряд чи призведе до скорочення трудових міграцій українського населення, а швидше навпаки – викличе нову хвилю економічного туризму».
Зменшиться питома вага найбільш благополучних у соціальному відношенні трудових міграцій що здійснювалися, відповідно до вимог законодавства країни-реципієнта. Але, з огляду на більшу глибину і системний характер кризи в Україні, ніж у ЄС і, відповідно, подальше падіння заробітної платні, зокрема у валютному еквіваленті, зросте експорт неформальної зайнятості. У кращому разі – на напівлегальній основі без жодних соціальних гарантій. Частина мігрантів у разі втрати роботи буде змушена погоджуватися на нелегальну зайнятість навіть за наявності відповідних дозволів на роботу. Загалом зайнятість трудових мігрантів дедалі більше переміщуватиметься у сектор домашніх господарств, де значно менший контроль за дотриманням трудового і податкового законодавства.
З іншого боку, мало хто з реемігрантів до України матиме право на допомогу з безробіття через відсутність страхового стажу і тривалу перерву в роботі; ті, хто зберіг фіктивну зайнятість в Україні, можуть розраховувати лише на мінімальну допомогу. Більшість реемігрантів залишатимуться орієнтованими на зовнішні трудові міграції як спосіб трудового життя, бо місцевий ринок праці їх давно не приваблює.
Особливості поведінки мігранта в умовах світової економічної кризи зумовлює взаємозалежність міграційних потоків і динаміки глобальних ринків. Наявна попередня інформація дає підстави констатувати такі тенденції:
Інтенсифікуються переміщення українських мігрантів у межах ЄС у пошуках нових заробітків. Наведемо як приклад міграційні спрямованість до Лондона у зв’язку із розбудовою інфраструктури до Літніх Олімпійських Ігор 2012 р.
- З іншого боку, заробітчани, зайняті у сферах домашнього сервісу, намагатимуться зберегти наявні місця праці;
- частина будівельників і працівників промисловості повернуться в Україну, зберігаючи, однак, високий ступінь міграційної готовності;
- спостерігається вплив стану української і світової банківської системи на вибір мігрантів. Люди турбуються за долю своїх, вигідніших, ніж на Заході, депозитів в українських банках, що може спричинити відтік грошей з українських банків до західних.
Переважна більшість наших земляків живуть і працюють за кордоном нелегально
Простіше – одні трудові мігранти постараються залишитися в ЄС, зберігши дотеперішні місця роботи чи напрацьовані зв’язки щодо можливостей працевлаштування, інші переміщатимуться різними країнами у пошуках заробітків, а ще інші повернуться з готовністю до наступних виїздів (окрім тих, що досягли передпенсійного й пенсійного віку і були налаштовані повертатися). Зазначені три позиції разом узяті виражають динаміку міграційних переміщень в умовах глобалізації.
Наведемо кілька думок українських заробітчан в Італії щодо можливості повернення в Україну у зв’язку з кризою: треба ще років чотири побути в Італії, а тоді лише можна повертатися; в Україні сьогодні дуже важко; не уявляємо, як жити в Україні, якщо не буде когось у родині, хто регулярно надсилатиме гроші з Італії. У цих роздумах простежується вплив двох чинників на вибір новітнього українського мігранта в умовах світової фінансової кризи – постійний зв’язок з Батьківщиною і зростаюча «прив’язаність» до переміщень фінансів (ми тут звертаємо увагу саме на «фінанси» і можливість фінансування як детермінанту динаміки ринків праці в умовах кризи) у глобальному вимірі.
Позиції українців виявляють ще один важливий критерій «кризового вибору» мігранта в умовах глобалізації фінансово-економічних відносин. Ним стає ступінь довіри до національної грошової одиниці - гривні. Український трудовий мігрант і в умовах кризи поки що залишатиметься там, де буде реальнішою можливість отримати чи зберегти місце праці і «реальні гроші». Варіант повернення він найчастіше обиратиме в останню чергу.
P.S. Попередню статтю, яка була опублікована на ZAXID.NET на цю тему, читайте тут.
Автор - координатор проекту дослідження процесів української трудової міграції у країнах Європи від Міжнародного Благодійного фонду «Карітас України»