П’ятий рік поспіль волонтери фундації "Вирій" відновлюють цвинтарі. Цього року це село Любича-Князі, де колись мешкали лише українці - тепер поляки.
Вони очистили кладовище від чагарників, поправили загорожу і взялися за надгробки.
Їх сорок активістів: тут і пластуни, і організації "Спадщина" та "Молода Лемківщина", а ще - польські українці. Четвертий рік приїздить з польського містечка Гурово-Ілавецьке й Аня. Її предків виселили з цих земель у сорок сьомому під час операції Вісла.
Тож тепер ці роботи - поклик її серця.
Інформацію про кожен надгробок волонтери заносять в базу даних. На цьому цвинтарі поховані й рідні пана Івана.
Оскільки ці землі перейшли до поляків, він став поляком. Однак досі живе, як українець.
Однак зізнається, ще донедавна до українців, які асимілювалися, ставилися тут без пошани.
Це тепер вже - інша справа. Однак були часи, коли українців, кажуть, могли й камінням закидати. Тому, мабуть, старожили, й досі остерігаються вголос говорити - хто вони.
Бабусю пані Дарини теж заскочила операція Вісла. Тож і їй поблизу відновленого українського цвинтаря пластуни встановили пам’ятну дошку.
Однак відновлення цвинтарів, як це ще було в селі Жуків чи Подемщина, - не єдине завдання "Вирію" - попереду екскурсії українськими місцями.