Класична українська політика закінчилась 24 лютого. Коли гармати трохи стихнуть, проблеми Володимира Зеленського спливуть із глибин. І політичні суперечки повернуться, але вже без партій, які підтримують Кремль. Володимир Фесенко, український політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента», розповідає про це в інтерв'ю «Белсату». Інтерв'ю взяв Міхал Кацевіч.
- Якщо дивитись збоку, то можна побачити Володимира Зеленського і більше нікого. Куди поділася українська політика?
- Після 24 лютого (початок російської агресії) класична українська політика закінчилася. Таку, якою ми її знаємо: хаотична, сповнена конфліктів, які не приводять до змін. Це був специфічний український плюралізм, який був незрозумілий сторонньому спостерігачеві і викликав розчарування та враження, що всі безглуздо борються один з одним. Тепер це не так. Війна об’єднала політичний клас. З'явився спільний ворог, суперечки стихли, а політики консолідувалися. Цього не було під час Майдану (Революції гідності), який сам собою був гострим політичним конфліктом.
Цього не було у 2014 році, коли розпочалася війна на Донбасі. Адже навіть тоді в нас були суперечки та взаємні звинувачення. Сьогодні конфлікти, які супроводжували українську політику, пішли у глибоке підпілля. Допомогли два важливі, але прості технічні моменти. По-перше, відсутність телевізійного висвітлення засідань Верховної Ради. Сесії минають гладко, без того, щоб члени парламенту виставляли себе напоказ перед камерами, без усієї цієї театральності. По-друге, на телебаченні немає або є лише кілька програм новин, на які запрошують політиків. Через війну конфлікти зникли з громадського простору. І, звичайно, в українців на думці зовсім інше, вони просто не хочуть чути про війни політиків.
- Проте кілька днів тому з'явився шматочок «старої» політики, коли Петро Порошенко спробував залишити Україну. Він був заблокований на кордоні з Польщею, і між лідером опозиції та табором влади виникли взаємні звинувачення. Погляньмо глибше на це політичне підпілля. Там щось тліє?
- Звісно. Політика й конфлікти пішли у підпілля, ми їх не бачимо, але вони є. Навіть після трьох місяців війни вони починають потроху «спливати» з-під землі. Такою є ситуація з Петром Порошенком, який звинуватив Володимира Зеленського в планах переслідування опозиції. Були «витоки» з розслідування справи Віктора Медведчука, який нібито розповів про корупцію Порошенка. Останнім часом ми спостерігаємо певний рецидив старих довоєнних конфліктів. Відомий журналіст, який висвітлює діяльність військових, Юрій Бутусов звинуватив депутатку від правлячої партії «Слуга народу» Мар'яну Безуглу в розголошенні секретної інформації. У моноліті національної єдності є кілька таких дрібних тріщин, і їх буде більше.
Після трьох місяців війни вже спостерігається спад перших сильних емоцій страху, ейфорії, настає втома. Це природно. Єдність не буде вічною, але те, що я вважаю найважливішою політичною зміною воєнного часу, – це зникнення так званого проросійського табору. Цей чинник в українській політиці став історією. Деякі з найжорсткіших політиків цього напрямку втекли, а з тих, хто залишився, навіть такі політики, як Олександр Вілкул чи мери Одеси, Харкова, що асоціюються принаймні як непрозахідні, твердо стоять на боці України. Я думаю, що частина електорату проросійських партій у майбутньому буде завойована Зеленським, а частина піде на нові політичні проєкти, які з'являться обов'язково.
- Наразі президент має повну підтримку українців. Чи можуть ці конфлікти, які поки десь глибоко сплять, нашкодити Зеленському?
- Зеленський заслужив на довіру та підтримку. По-перше, він є лідером держави, яка перебуває у стані війни. По-друге, він виявив особисту хоробрість. Він не втік, він увесь час з народом. По-третє, він феноменально вміє показувати емоції, керувати емоціями нації, спрямовувати їх. Його «піар-робота», грубо кажучи, є одним із ключових чинників у цій війні. Підтримка президента в березні сягнула 90 відсотків. Такого не було в жодного політика в історії України. Однак він, безперечно, зіштовхнеться із серйозними проблемами, коли війна вщухне. Я вважаю, що він гнучкий чоловік і зможе адаптуватися. Проте перехід від «режиму війни» до «післявоєнного режиму», відновлення країни буде важким. Немає сумнівів, що на нас чекають масштабні соціальні й економічні проблеми. Уже зараз відчувається брак бензину, солі та інших товарів.
Буде інфляція, девальвація гривні та інші проблеми. Негативні емоції, пов'язані із цим, згущуватимуться над кимось. Наразі вони б'ють по окремих політиках з команди президента. Наприклад, недавно зазнав різкої критики Данило Гетьманцев, голова комітету з податкової політики в парламенті, один з важливих фінансових радників у команді Зеленського.
Я не маю сумніву, що через деякий час Зеленський втратить частину своєї підтримки, але він залишиться домінантною фігурою на політичній сцені. Він також зробить «ривок уперед» і, наприклад, поновить свою команду. Однак у мене склалося враження, що йому дуже важко позбуватися людей, які віддано підтримували його в кризовий час. Наприклад, ті, хто зараз з ним під час війни. Зеленський їх захищатиме.
- Зеленський багато чим ризикував, йдучи на переговори з Росією про здачу «Азовсталі», останнього шматка Маріуполя, який довго оборонявся. Чи не зашкодить йому цей крок?
- Із цього приводу висловлювалися різні критичні зауваження, але важливо, що вони були оприлюднені не самим полком «Азов», а переважно опозицією, пов'язаною з Порошенком. Командування «Азову», зрештою, було залучено до переговорів із Росією. Втрата Маріуполя – це гірка історія для українців, вона викликала зневіру, але я б її не переоцінював. В Україні є розуміння того, що інакше не могло бути. Це дещо нагадує втрату Донецького аеропорту 2015 року, який також довго оборонявся. Тут масштаб, звісно, більший. Якщо росіяни порушать це слово і почнуть судити чи навіть вбивати військовополонених, то, звичайно, це зашкодить Зеленському.
- Чи бачите ви сьогодні когось, хто міг би стати бенефіціаром можливого майбутнього зниження популярності президента? Хто стане його головним конкурентом?
- Така людина, звичайно, є найсильнішим опозиційним політиком: Петро Порошенко. Єдине, що Порошенко останнім часом втрачає позиції.
У нього є свій залізний електорат, своя партія та гроші, тому він зможе конкурувати зі Зеленським. Проте він має один недолік: він відомий політик. Війна призведе до переоцінки української політики. Виникне попит на нових людей, не пов'язаних зі старим «довоєнним» світом. Звичайно, домінуватиме Зеленський, але він уже асоціюється з бойовими діями і виріс до президента воєнного часу. Будуть і новачки. Можливо, з військової спільноти. Наприклад, дуже популярним, хоч і не до кінця пізнаваним, є начальник Генерального штабу Валерій Залужний. Я знаю, що поруч з ним є політичні радники, і останнім часом він все активніше виступає у ЗМІ. Хто знає, чи не прийде він якось у політику. Частина електорату відчуватиме зростаючу потребу в сильному лідері, який візьме на себе відновлення країни, наприклад, у новому прем'єр-міністрі, який буде таким собі українським Аденауером або Ергардом (канцлери Західної Німеччини післявоєнного періоду).
- А олігархи? Чи повернуться вони у гру?
- Наразі олігархи зосереджені на порятунку своїх статків. Тому що вони втрачають їх з космічною швидкістю. Подивіться на Ріната Ахметова, який втратив свої сталеливарні заводи в Маріуполі. Ще напередодні війни олігархи приглушили свій конфлікт із президентом і загалом зайнялися підтримкою України. Хоча дехто дивним чином зник, наприклад, Ігор Коломойський. Незрозуміло, що вони роблять. Після війни вони займуться відновленням своїх маєтків. Це буде їхнім пріоритетом.
Вони намагатимуться повернути собі політичний вплив залежно від економічної ситуації. Це буде нелегко. Будуть конфлікти, наприклад, щодо засобів масової інформації. Зараз більшість телеканалів контролює уряд, який створив так званий «Спільний канал». Але після війни олігархи захочуть повернути свої ЗМІ, а адміністрація не налаштована їх віддавати. Зеленський, мабуть, повернеться до антиолігархічної риторики. І нові політичні сили, які з'являться, також можуть бути різко антиолігархічно налаштовані.
- Чи можна думати про вибори, наприклад, дострокові, якщо ситуація на фронті заспокоїться?
- У тому й річ, що все залежить від війни. За законом, не можна проводити вибори в умовах воєнного стану. Політично Зеленський зважиться на такий крок, а я знаю, що він розглядається в його оточенні, лише коли ситуація на фронті покращиться. Тобто коли вдасться відтіснити росіян, повернути хоча б частину втраченої території. Згідно з багатьма аналізами, якщо це вдасться, то не раніше кінця року. Коли будуть успіхи, тоді він може подумати, щоб використовувати велику підтримку, поки вона є. Якщо ситуація на фронті буде поганою, тобто війна перетвориться на виснажливу позиційну на нинішній лінії, Зеленський, звичайно, вирішить не робити жодних виборів. Тому що настрій погіршиться, і йому доведеться зосередитись на порятунку ситуації.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут
Оригінальна назва статті: Polityków ukraińskich jednoczy wojna i prezydent