Історик Ярослав Грицак вважає, що українці майже нічого не знають про відомого польського письменника, перекладача і дипломата Чеслава Мілоша, а також про те, чим зараз живе Європа. Про це він заявив 14 вересня на прес-конференції.
«Кількість того, чого не знають українці, жахаюча. Це імперська спадщина. І біда, якщо 20 років ми не можемо її подолати… В Україні є нерозуміння, незнання Мілоша, його в нас майже не знають», – сказав Ярослав Грицак.
Відповідаючи на запитання кореспондента ZAXID.NET про те, яке прикладне значення відтак може мати дискусія про уроки Чеслава Мілоша для України, яка пройде завтра у межах Форуму видавців у Львові, історик зазначив: «Обговорення дало б прикладне значення, якби хоч 250 людей після цього за місяць прочитали Мілоша. Ми хочемо уявити його для української та львівської публіки, бо тут його місце».
Один з координаторів заходу Андрій Павлишин зазначив, що Чеслав Мілош дуже схожий за своєю роллю на Івана Франка.
«Вони були тими собаками, які гавкали на недоліки свого оточення і часу. Через їх оприлюднення вони хотіли їх виправити, але натикались на нерозуміння своїх земляків… Мілош – людина, яка ніколи не клякала перед державним авторитетом», – сказав Павлишин.
Як інформував ZAXID.NET, дискусія «Діалог цивілізацій» в межах проекту «Уроки Мілоша для України» пройде завтра о 10:00 у Палаці мистецтв, вона є головною дискусією Форуму видавців 2011 року.
Довідка:
Чеслав Мілош (пол. Czesław Miłosz; 30 червня 1911, с. Шетеняй, Кейданський район, Литва – 14 серпня 2004, Краків) - польський поет, прозаїк, перекладач, есеїст, літературознавець, дипломат, юрист. У 1951-1993 рр. перебував на еміграції. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1980 року. Лауреат Нейштадтської літературної премії (Neustadt International Prize for Literature, 1978). Кавалер ордену Білого Орла. Брат Анджея Мілоша, режисера-документаліста, публіциста, перекладача.
Навчався у Вільнюському університеті (спочатку на полоністиці, потім - на правничому факультеті). Дебютував як поет у Вільнюсі на шпальтах університетського часопису Alma Mater Vilnensis. Працював на Польському Радіо у Вільнюсі (Вільно), але був звільнений за звинуваченнями в підтримці прагнень приєднання Вільнюса до Литовської Республіки та у діяльності на користь білоруської культури.
Після Другої світової війни працював у дипломатичних установах комуністичної Польщі в США та у Франції як аташе з питань культури. 1951 року одержав право політичного притулку у Франції. Під час перебування на еміграції в Парижі співпрацював з Літературним інститутом Єжи Ґедройця в Мезон-Лаффітт, де і виходили друком усі його тодішні твори.
Протягом 20 років – професор слов'янських мов і літератур в університеті Каліфорнії (Берклі, США). Професор Гарвардського університету.
Похований у Крипті (Пантеоні) Заслужених Поляків (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці, Краків).