«Була величезна спроба подолати кризу солідарності під час Помаранчевої революції. Спалах солідарності був несамовитий. Але вона змінилася дуже швидко, настала реакція, яка лише підсилила цю кризу. Головним у реакції на Помаранчеву революцію став сором людей за те, що дозволили собі повірити у те, що така дія є справді чимось помічним. Це величезна духовна проблема, в якій ми продовжуємо погрузати, а ще не одужуємо», - зазначив під час круглого столу «Солідарність у бідності» у Львові 13 квітня президент Інституту релігії та суспільства, проректор із призначення та місії Українського католицького університету Мирослав Маринович.
Головний редактор журналу "Християнин і світ", викладач богослов’я Українського католицького університету Віктор Жуковський зазначив: "Треба спитати, що ми робили від Помаранчевої революції дотепер? Вибух позитивної енергії на революції мав би бути розтягнутий в часі і мати цілісну тяглість. Очевидно, це ідеал, але маємо катастрофічний брак тяглості солідарності. Вибухнути ми можемо, але потім на конкретному робочому місці проявляти елементарні виміри солідарності в якості праці, нехабарності, є складніше".
Аналітик "Західної аналітичної групи" Орест Друль представив іншу точку зору: "Мені здається, на Майдані було порушене почуття справедливості – "я зробив для тих, що нагорі, добре, а вони мені навзамін не віддали нічого".
О.Друль додав: "Погляньмо на події 1990 року і 2004 року: що було ціллю, заради якої люди виходили на Майдан? Хотіли поставити добру владу. Не стояла ціль збудувати добру державу, розвинене громадянське суспільство. Відтак люди вважали, що свою ціль виконали – поставили добру владу. Далі виконавши ціль, відійшли убік. Виходить, цілі були поставлені не ті".
Він провів паралель із подіями початку 20 років ХІХ століття: "Був величезний зрив свідомого українства зробити українську державу, поставити українську владу. Не вдалося. Після цього почали розвивати солідарність горизонтально, почали розвивати громадянське суспільство".
О.Друль резюмував: "Із 1990 року домінувала логіка, що треба поставити українську державу, владу, а далі патерналістська держава буде про нас дбати, і нічого не треба буде більше робити. Тепер саме життя поставило нас перед фактом, що це ні до чого не приводить. Якщо ми ставимо "своїх людей" до влади, система або їх підминає, або робить з них інших людей. Ситуація ж "чужої" влади, звела обличчям до обличчя нас з проблемою, до розуміння якої ми мали прийти із самого початку – треба працювати знизу догори, а не зверху вниз. Треба розбудовувати горизонтальні зв’язки, втілювати любов до ближнього в конкретних справах".
Ініціатива проведення круглого столу «Солідарність у бідності» у Львові належить комісії «Справедливість і мир» Української греко-католицької Церкви, чому передувало звернення конференції європейських комісії «Справедливість і мир».