400-літній іконостас із львівської Успенської церкви славнозвісного автора Федора Сеньковича перебуває в аварійному стані. Якщо терміново не взятися за порятунок, за кілька років можемо втратити одну з найвеличніших пам'яток України.
Ставропігійське братство 1616 року замовило для львівської Успенської церкви іконостас у славнозвісного іконописця Федора Сеньковича. Трохи згодом пам’ятку реставрував і доповнив інший відомий автор Микола Петрахнович. На той час робота і матеріали коштували шалені гроші.
«Заплатили 2 тисячі золотих Федору Сеньковичу і 1500 давали Миколі Петрахновичу», – розповіла кандидат мистецтвознавства Мар'яна Пелех.
За 100 років після того змінилася церковна мода й Успенський храм 1767 року продав більшу частину цього іконостасу в село Великі Грибовичі, що недалеко від Львова. Але там церква була нижча, тому нові власники розділили фрагменти пам'ятки і розвішали в довільній послідовності. Там же реліквія залишається донині.
Мистецтвознавець Мар'яна Пелех переконує: це найбільша збережена спадщина Федора Сеньковича, яка дійшла до нас, і вона в аварійному стані.
«Тут є біологічні ушкодження, жук деревогриз з’їв майже всю дошку і частина ікон у таких проїджених цяточках», – додала Мар'яна Пелех.
Місцеві парафіяни погоджуються на реставрацію, але хочуть, аби іконостас залишився у них, а не в музеї.
«Звичайно, ця реліквія є церковна, вона має додавати до релігійного життя і надихати, адже іконостас є намолений багатьма поколіннями. І він має залишатися, на мою думку, все ж таки, в церкві», – висловив позицію вірян о. Михайло Крумшин, парох храму Св. Косми і Дам'яна села Великі Грибовичі.
Врятувати ще можна, але якщо взятися терміново. Як це зробити, у Львові зібралися радитися музейники, мистецтвознавці і реставратори.
«Я бачив іконостас вперше навесні 1979 року і вже тоді він потребував реставрації. Ми його втрачаємо з кожним днем. Так що невідкладно, якомога швидше треба рятувати, але на фаховому рівні, щоб це не був антинародний фольклор, бо пам'ятка виняткова», – вважає доктор історичних наук Володимир Олександрович.
Науковці домовилися звернутися по фінансування до влади, УГКЦ та громадських організацій і терміново почати проектно-кошторисну та дозвільну документацію та порятунок пам'ятки.