Такий проект започаткували 2 роки тому спільно із волонтерами громадські та державні організації з України та Німеччини. Підлітки-переселенці писали есе, свої емоції від пережитого. Найкращі історії опублікували, а їхніх авторів повезли у Німеччину. Там вперше показали виставу «Я – це інший ти».
«Усе це робилося заради соціального зцілення, тому що ці дітки живуть поруч із нами щодня, війна не закінчилася і проблеми, з якими вони стикаються, дуже важливі і ми маємо дати їм підтримку, любов нашу і безумовне прийняття», – розповіла співорганізаторка проекту, психолог Оксана Волошина.
Одна справа, коли на сцені актори і вони грають ролі за чужими текстами, зовсім інші відчуття, коли це реальна людина з власними переживаннями.
«Усі історії будувалися таким чином, що вони взаємодоповнюються і перегукуються. Відбувся такий контраст, ніби, зараз ми слухаємо історію сумну, де біль, переживання і слідом йде позитивна історія», – пояснила режисерка Уляна Бонцьо.
Марія Омельченко покинула рідний Донецьк улітку 2015-го, тепер вона харків'янка. Її історія попри усі жахи війни таки стала позитивною.
«Головним спасінням для мене стали друзі. Мені було дуже складно в Києві, коли я вже переїхала, бо я була зовсім сама, мені було 14 років, я жила одна і дуже багато змін відбулося в житті, але буквально через півроку я знайшла найкращих людей в своєму житті і це мені дуже допомогло», – зізналася Марія Омельченко.
«Я би хотів, щоби це справило враження на глядача. Нехай я розказую не надто позитивну історію, але кожен досвід має бути, навіть негативний, він має до чогось призводити», – додав киянин, автор тексту Костянтин Танцюра.
Виставу «Я – це інший ти» після Львова покажуть в Одесі та Дніпрі.