Книга «Uroboros» Олега Сича – не для всіх. Для одних вона буде незрозуміла, для інших – непотрібна, ще для когось стане одкровенням. Хтось пізнає містичний світ Уробороса, хтось закине читати фантастику, а хтось відкриє для себе східну філософію, яка, з’являючись у тексті, стає одним із ключів до прочитання книги.
Загалом Літературна агенція «Піраміда» - видавництво, яке не боїться видати книжку для дуже невеликого кола читачів, ніби догоджаючи смакам тих, хто має неординарний підхід до заповнення своїх книжкових полиць. І не лише тому, що такий читач є доволі вибагливим, а й тому, що цьому читачеві може бракувати саме такої книжки, яка висвітлює конкретне явище у конкретному ракурсі.
«Уроборос» - роман про пошуки людиною свого притулку, про втечу від марення минулого. У вигаданому світі через призму фантастичних нереальних подій мовиться про реальну війну зі зброєю, про мовну війну, про еміграцію, про страхи.
Уроборос - знак, де змія кусає власний хвіст. У примітках до книжки є й пояснення «уроборосу». В індійській міфології - символ колообігу Всесвіту і часу. Він оточує землю, яка, як квітка лотоса, перебуває у центрі океану. Змію можна побачити також на панцирі черепахи, яка повільно повзе вічністю. Таку змію знали й греки. В аналітичні часи поняття Уробороса використовують як основну метафору для позначення ранньої стадії розвитку особистості.
Це певним чином відображено у книзі. У ній повторюються частини тексту, є схожі діалоги, є біль і страхи, переживання. Роман алегорично відтворює українську соціальну, політичну і культурну ситуацію.
Про що цей твір? Про все по-трохи, про різнорідність і складання пазлів відстороненого цілісного. Про космос й інші галактики, світи. Міркування про те, що Всесвіт не вичерпується тільки нашим світом. І десь там, можливо, є інші люди, котрі населяють свою планету... Про «життя» у психлікарні, з її алегоричними мешканцями Юнґом, Фройдом, Джордано Бруно, Айнштайном, Гамлетом, Ненькою-Україною, Патанджалі, Ніфертіті, Марією, козаком Мамаєм...
«- Ви ще хочете воювати? - запитав Фройд.
Орест знизив плечима.
- Та без вас розберуться, - сказав Юнґ.
- Тут важко визначитися, чию сторону приймати. Станеш на чийсь бік, а потім виявиться, що такі самі бандити, як уже було не раз.
- Але всі декларують себе патріотами, - сказав Фройд. - Хоча це дуже по-людськи.
- А насправді нікому нічого не треба, окрім влади і грошей, - сказав Патанджалі. - Так от, як зараз: хата горить, а жодного начальника, який би щось путнє сказав. Стоять і дивляться, як зомбовані. Із нас що візьмеш? Ми божевільні. Ненавиджу цю споруду і по формі і по змісту, хоч всіх люблю.
Ненька-Україна посміхнувся і кивнув.
- Їм не потрібні патріоти. Їм потрібне гарматне м'ясо. - підійшов Гамлет. - Їм м'ясо, м'ясо давай!
- Але я все таки піду. - сказав Олег. - Чую, що треба. А там розберуться, хто насправді чорний, а хто білий».
Ця книга - лабіринт, а ще краще пазл-натяк, який складається зі ще менших пазлів.
У післяслові «Код до прочитання «Уробороса» Ніла Зборовська написала, що «мужчина повертається з війни лише фізично, психологічно залишається полоненим війни»... Таке трапилося з Олегом Сичем. Можливо, «Код» допоможе розібратися у складанні створених ним пазлів відстороненого цілісного. Хоча і цього ключа замало, щоб з'ясувати все...