За даними ВООЗ, Україна входить у Топ-10 країн світу з найменшим охопленням вакцинації дітей. Гірше, ніж в Україні, ситуації лише у зруйнованій громадянською війною Сирії і кількох державах центральної Африки.
На такому плачевному тлі, в Україні особливо виділяється Львівщина, де, за даними соціологів, 40% мешканців свідомо відмовляються від вакцинації своїх дітей. Як наслідок – починають ширитися уже, здавалося б, забуті хвороби.
Як таке могло статися і що з цим робити? У прямому ефірі нашої програми епідеміолог Олег Когут, заступник директора Львівського обласного лабораторного центру МОЗ України.
Пропоную для початку переглянути коротенький сюжет, який підготувала наша журналістка Вікторія Іваскевич.
***
У Львові у вересні до інфекційної лікарні з кашлюком госпіталізували цілу родину. Вірус приніс батько, немовля не було щеплене. Не лише кашлюк, а й правець і кір нагадують про себе. Невакциновані діти все частіше потрапляють до реанімації. А через епідемію кору у трьох областях заборонили брати у школи та садки дітей без щеплень. Наслідки антивакцинальної компанії, яка була кілька років тому, пожинаємо зараз. Проте, трагічні випадки таки змушують батьків задуматися.
Галина Хащевська, завідувачка дитячим поліклінічним відділенням: «Зараз в нас у зв'язку з інформацією про високу захворюваність по Україні по корі значно краще стали звертатися Більшість малюків не змогли щепити лише проти поліомієліту та гемофільної інфекції».
І це – не вибір батьків, а брак вакцини. Та все ж показники кращі, ніж у минулі роки. Однак багато батьків далі відмовляються від щеплень.
Богдан Остальський, головний педіатр Львова: «Десь 1860 на сьогоднішній день є відмов. Це приблизно на 200 відмов більше, ніж минулого року Недовіряють батьки індійським вакцинам, умовам зберігання та лікарям загалом. Та й негативних відгуків у пресі та інтернеті чимало».
Так, львів'янка Надія категорично проти щеплень. Проти вакцинації пані Надія. «Тому що я зробила навіть не щеплення, а пробу манту молодшому своєму, в нього ввечері одразу запалення нирок було. Хоча лікарі кажуть, шо то збіг, але я не вірю, що то збіг. Щоб в обід зробити вакцинацію здоровій дитині, а ввечері запалення», – каже вона.
Та все ж світовий досвід свідчить: вакцинація - найнадійніший спосіб боротьби із епідеміями. До прикладу, минулого року американський континент оголосили вільним від кору завдяки 20-річній масовій вакцинації. Останній випадок зараження недугою реєстрували у Бразилії в липні 2015.
***
Отже, пане Олеже, як бачимо, дуже сумна ситуація, хоча, кажуть, що вона вже покращується. В чому причина таких відмов і такої низької вакцинації?
Ну, можливо, справа не тільки у відмовах. Безумовно, що це має і відіграє якусь роль і, напевно, не малу роль грає. Тут, знаєте, я дозволю собі сказати про західні області, - ми тут трошки з Польщею зв’язані і є такий принцип «jedna baba powiedziała».
Я не хочу нікого принизити, але якщо поцікавитися в тих людей, які відмовляються від щеплень - «а мені сказала сусідка», «а мені сказала знайома» або там чули ще від когось, що якісь виникли ускладнення.
Я зразу хочу сказати, що ускладнень від вакцинації практично немає, уже багато років. Є реакції, дійсно вони є, але це абсолютно нормально. Лікар, який пропонує зробити вакцинацію дитині, він має попередити маму, що якісь реакції можуть бути і вони прописані в інструкціях до тих чи інших вакцин. Це – перший момент.
А другий момент, чому у нас низький відсоток охоплення вакцинації, – а це для всіх регіонів характерне, – тому що певний період не було вакцин і цей період був досить тривалий – декілька років. Нема вакцини – не робляться вакцинації. Коли з’являються, а зараз в нас фактично є вакцини від всіх десяти інфекцій, які передбачені календарем щеплень Міністерством охорони здоров’я, значить іде розрив вакцинації. І лікарі вже бояться – а яка ж реакція буде: дитина не щепилась в той належний період, а тут треба їй щепитись десь пізніше – що ж нам робити, як нам діяти?
Не дивлячись на те, що, наскільки я знаю, за ініціативою Міністерства охорони здоров’я, департаменту охорони здоров’я проводилися тренінги, де їх вчили, що робити в таких ситуаціях, все одно є якийсь опір в тій ситуації, аби, не дай Бог, щось не сталось.
Але є якийсь алгоритм дій розписаний?
Однозначно, тренінг є, є розписано, як діяти фактично в кожній ситуації, є лікарі, які займаються цим питанням. Хто дійсно цим цікавиться, хто хоче бути професіоналом, той знає. Ну, людський фактор не відкинеш – хтось боїться, хтось не хоче знати, хтось не може знати.
Роль лікарів дуже цікава, тому що в березні, мені здається, були оприлюднені результати всеукраїнського опитування, де йшлося, зокрема, і про Львівщину як про один з найгірших регіонів. Так от, соціологи виявили, що близько 50% відмов від вакцинації – за намовами друзів, сусідів, але 18% кажуть, що їм порадили лікарі не робити вакцинацію. Як таке можливо?
Ну, на жаль, можливо. Ще колись, коли ми були санепідемслужбою, а не просто лабораторним центром, коли ми мали контролюючі повноваження, ми цікавилися цим питанням, ми цікавилися навіть у матерів у пологовому будинку, і, на жаль, така ситуація має місце. Навіть починаючи з неонатолога – з лікаря, який першим працює з тією дитиною, яка тільки народилася, щоб не було, не дай Боже, якихось проблем, щоб вона потім не знала, що з цим робити, – а, як правило, я ще раз кажу, що це рідко буває, – вони говорять: «А не спішіть, ця дитинка маленька і в неї ще немає таких захисних сил. Давайте почекаємо місяць-другий, а потім ви зробите».
Але яка мотивація в таких випадках? Бо їхня порада – це вже не «одна баба сказала»… Як фахівець може бути проти вакцинації?
Він не є проти. Він не проти вакцинації як такої. Він проти вакцинації от, припустимо, в даний період, бо він відповідає за ту дитину. А ота дитина перейде до іншого лікаря, ну хто його знає, хай вже він собі далі відповідає, що з тією дитиною буде. Хоча це – абсолютно, навіть з точки зору…
Суперечить клятві Гіппократа.
Ви абсолютно праві. З точки зору етики медичного працівника, це не допустимо. І вже декілька років на рівні Міністерства охорони здоров’я, ще раз кажу, і керівних структур у Львівській області весь час ведеться розмова, щоб люди, медики в першу чергу, дійсно об’єктивно інформували батьків щодо потреби вакцинації.
Є, безумовно, певні ситуації, коли вакцинувати не потрібно, але тих ситуацій не так багато. В нормативних документах виписані стани здоров’я дитини, коли вакцинувати не можна саме в той період.
Готуючись до програми, ми чули такі закиди, що от роблять щеплення, а дитина до того перехворіла, мала якусь ангіну чи нежить. Виявляється, за чотири тижні до щеплення, щоб вона була абсолютно здорова. Це є підстава для відмови?
Це – підстава, однозначно.
А це тільки в Україні, бо, наприклад, ми теж з’ясовували, в Америці чи в Європі немає такого – там щеплять навіть якщо дитина перехворіла, якщо це звичайно щось просте типу нежить.
Безумовно. Але в тому числі і я переконаний, що щепитися повинна абсолютно здорова дитина. Якщо вона перехворіла, значить все одно в неї понижені імунні сили. Організм дитини боровся з тією інфекцією, значить він вже послабив свої захисні сили і хоча б тиждень-два після такого захворювання, навіть елементарного, дитині треба, скажемо, відійти. Особливо, дитині маленькій – щеплення робляться в перший рік в основному. І тому захисних сил ще немає, відновити себе так швидко вона не може, і тому якийсь певний період їй треба дати відпочити, а після того періоду вакцинувати.
Ви сказали, що зараз у нас на Львівщині є усі 10 необхідних вакцин, хоча, наскільки я пам’ятаю, станом на квітень було лише дві. Ті вакцини, які надійшли, безпечні? Хтось гарантує їхню безпечність?
Три організації. Перша організація – це виробник вакцини. Перед тим, як випустити вакцину, він проводить різноманітні випробування.
Очевидно, але це внутрішні випробування.
Є так звана система GMP, яка пов’язана з виробництвом будь-яким, у даному випадку вакцин, де проводяться певні випробування. Це дуже велика система. Для прикладу, можу сказати, що в Україні вакцина не випускається тому, що ми навіть не підійшли до GMP – можливості випуску вакцини.
Другий рівень: відбувається апробація на рівні міжнародних організацій.
Третій рівень: коли вакцина надходить до нас у державу, вона теж проходить певні випробування.
Цей трирівневий ступінь контролю за вакцинацією гарантує, що ті вакцини, якщо вони правильно доставлені, правильно збережені, і якщо вони правильно використані, тобто введені дитині – вони безпечні.
Все ж, напевне, трапляються випадки неналежного зберігання. Чи фіксуються факти ускладнень від вакцини? Відомо, скільки цього року було таких випадків?
Ні, про ускладнення говорити не доводиться.
Ви сказали є реакції [на вакцини], у чому різниця?
Це зовсім різні речі. Ускладнення є тоді, коли виникає якийсь хворобливий стан, що може привести до якогось захворювання.
Що стосується реакцій, це абсолютно нормальна ситуація, і це прописано в інструкції до певних вакцин. Може бути підвищена температура, почервоніння в місці ін’єкції, сонливість, розбитість у дитини, вона стає капризною, можлива втрата апетиту, але це проходить за кілька днів.
Що стосується ускладнень, то це вимагає медичного втручання.
Чи відомі випадки, коли не зовсім здоровій дитині вводять ін’єкцію, чи фіксуються такі випадки, і чи лікарів якось карають за такі речі?
Я хочу сказати, що зараз ми дещо відійшли як Лабораторний центр від того питання і в мене немає таких даних, але якщо навіть є якась реакція, безумовно піднімається питання на рівні даного медичного закладу, його керівництва. Там створюється наказом певна структура, яка контролює ці питання. Вони з’ясовують причини, що могло привести до певної реакції.
Що ж до ускладнення, то працюють цілі бригади, із залученням певних спеціалістів, у тому числі епідеміологів, імунологів, які вивчають, що привело до ускладнення. Вивчається серія тієї вакцини, і якщо було не одне, а кілька по цій серії ускладнень, тоді інформація йде на цілу державу. І були у нас такі випадки у попередні роки, коли взагалі зупинялося використання тої чи іншої вакцини до подальшого вивчення її імуногенності.
Скажіть, будь ласка, чи правильно я розумію, що будь-яка вакцина передбачає мінімальні, тисячні долі ймовірності, що будуть ускладнення.
Однозначно.
Тобто спрацьовує закон великих чисел?
Не тільки. З одного боку, дійсно, працює закон великих чисел, а з іншого – інструкціями о вакцин навіть передбачені такі ситуації. Це не є проблема. Це абсолютно нормально. Вакцина, як і будь-які ліки, впливає на організм дитини. Безумовно, якось впливає. Якщо ми п’ємо анальгетик, у нас перестає боліти голова, якщо ми вживаєм вакцини, воно впливає на імунну систему, і відбуваються певні зрушення, і вони можуть проявитися певними реакціями.
Однак для батьків це їхня єдина дитина. І, можливо, вони відмовляються від вакцинації, щоб не піддавати її навіть мінімальному ризику?
Так не буває. Якщо ми дитині даємо, коли в неї нежить, якісь ліки, хай подивляться в інструкцію до препарату, там завжди є якісь застереження. Так само і вакцина, це теж лікарський засіб.
Уже в трьох областях України, зокрема у сусідніх з нами в Івано-Франківській та Тернопільській, оголосили, що не будуть брати у садки і школи дітей без щеплень. У Тернополі взагалі, здається, вже оголосили епідемію кору. У Львові є ризик такого?
Будемо говорити про область скоріше, тому що Львів тут не є якимось винятком. Ризик безумовно є. Однозначно, і ми з тим стикалися вже протягом цього століття тричі: у 2001, 2006 і 2012 році в нас були епідемії кору, коли хворіло понад 3000 людей. Це не стосується тільки дітей, це і дорослі хворіли – різна ситуація була.
Цього року ситуація в нас дещо простіша. От, скажімо, на сьогодні у нас на кір захворіло 58 людей. Це не є якась критична межа. У мене немає зараз достовірних цифр по тих областях, там, до речі, ще можна і про Київ сказати...
Ну, там сотні...
Так, там ідуть сотні на сьогодні. Тут є два нюанси щодо того, що нещеплених дітей не пускають до школи. З однієї сторони закон «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» і закон «Про захист населення від інфекційних хворіб» дійсно говорять, що дитина у навчальний заклад без проведення щеплень не допускається – застосовуються якісь альтернативні методи навчання. З іншого боку є закон «Про освіту», який зобов'язує, що кожна дитина повинна проходити навчання.
Скажіть, будь ласка, от коли нещеплена дитина захворіла і вона приходить туди, де є щеплені діти. Це якось загрожує всім іншим?
Безумовно. Однозначно, це загрожує. Тому що ті діти незахищені, ця дитина незахищена і це...
Ну вони ж вакциновані, вони теоретично захищені.
Ті діти вакциновані, але в будь-якому випадку, я хочу, щоб всі зрозуміли. Вакцинація дає захист у 95% випадків. Тобто залишається якийсь певний проміжок...
П'ять відсотків...
П'ять відсотків, інколи більше, інколи менше, коли є різна реакція організму. Хтось має захисні титри, захист від тієї інфекції, у когось вони недостатні і при потраплянні в організм певної кількості того збудника він може захворіти. Тому тут треба виходити з того, що дитина нещеплена завжди може захворіти і вона дійсно становить небезпеку для тих, хто є навколо неї, особливо в організованих колективах.
Чи передбачена якась відповідальність для батьків, які відмовляються щепити своїх дітей?
Ні, такої відповідальності немає. Я хотів сказати, «на жаль». Але неправильно буде говорити «на жаль». Тут в першу чергу повинна бути свідомість батьків – що вони беруть відповідальність за здоров'я дитини на себе.
Так, і це ж передбачено – якщо не забезпечили догляд за дитиною, то батьки можуть і в тюрму сісти...
Ну, прецедентів таких не було. Але йдеться, напевно, не просто про відповідальність, а про розуміння того, що вони відповідають за здоров'я своїх дітей. Хоча можливо і таке [ув'язнення]. Наскільки я знаю, зараз відкриті кримінальні справи через отруєння грибами. Ніби все зрозуміло – в сім'ї їли гриби і там...
Можливо, є якась підозра...
Можливо, є підозра. У тій ситуації чисто моральна відповідальність лягає на батьків. Дитина не свідома, вона не знає, що робити.
Але соціальні служби, мені здається, мали б працювати. От був випадок, здається у Хмельницькій області, коли у батьків пристойної родини, але вони сироїди, забрали дітей, бо вони не дають їм м'яса чи вареної якоїсь їжі – це нібито знущання над дітьми. Натомість, коли дитину піддають ризику захворіти поліомієлітом, якимись страшними хворобами...
Ви повністю праві. Тобто тут дійсно можна провести аналогії. Батьки, які в будь-якій ситуації – чи це сироїдство, чи вони не хочуть вакцинуватися – наражають своїх дітей на певну небезпеку... У цій ситуації – на небезпеку заразитися якимись інфекційними захворюваннями, а їх багато. Можна нагадати собі 90-ті роки, коли така антивакцинальна пропаганда призвела до того, що в цілій Україні була епідемія дифтерії і десятками гинули люди. А результатом було саме нерозуміння.
От є така фраза «людство залежне від вакцинації». Напевно, [краще сказати] інакше: «Людство зрозуміло потребу у вакцинації і тому впроваджує її». У нас всього-на-всього існують вакцини від десяти інфекцій, в інших країнах їх значно більше – по 14, по 15 різних вакцин, обов'язкових для щеплення.
На жаль, наш час вичерпався. Нагадаю, сьогодні в нашій студії був епідеміолог Олег Когут. Ми дуже старалися запросити в цю студію людей, батьків, які проти вакцинації, але всі вони на диво відмовлялися [прийти], бо вважають, що вони не є фахові у тому і не дуже хочуть говорити. Хоча, судячи по Facebook, таких людей багато. Побачимось через тиждень, мене звати Олег Онисько. До побачення.