Восьмимісячної сміттєвої облоги Львова не було б, передовсім, якби не успіх Львова. Деспотична державна влада може прийняти тільки той успіх, який вона благословила. А львів'яни, як громада, посміли стати успішними самі – стати красивим містом гідних людей. Зась!
Цієї облоги також не було, якби не було в парламенті політичної сили, заснованої мером Львова, яка не лише відмовилася йти «рабинею Петра» (це Сосюра, в разі чого), але дозволила собі руйнувати корупційні і антиукраїнські задуми тієї ж деспотичної державної влади.
6 лютого будемо «святкувати» річницю відколи Мінрегіонбуд блокує виділення Європейським інвестиційним банком 70 млн. доларів на будівництво сміттєпереробного заводу і рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища. Цей проект був започаткований майже два роки тому, задовго до підпалу сміттєзвалища. Цикл будівництва сміттєпереробного заводу - два-три роки. За цей рік Львів був би на півдорозі до омріяного вирішення сміттєвої проблеми.
Підпал сміттєзвалища стався у переддень голосування у ВР за зміни до Конституції у частині правосуддя для того, щоб «простимулювати» голосування фракції «Самопоміч». І саме підпал для фракції став одним із аргументів на користь «не голосувати».
Загибель людей під час гасіння пожежі стала «подарунком» для цинічних режисерів сміттєвого перформансу. Із зловтішною посмішкою вони не приховували, що для них «було гріх цим не скористатися» (цитата).
Для пошуку жертв трагедії суд закрив сміттєзвалище. А далі на СБУ була покладена відповідальність за те аби громади сіл Малехова та Грибовичів не дали згоди на відновлення роботи сміттєзвалища. Сіл, які живуть коштом городини, яку вирощують, завдяки сміттєзвалищу, маючи безкоштовну воду від Львова. Городину вони продають на львівських ринках, продукуючи, між іншим те саме львівське сміття. І люди у селах це усвідомлюють. Так само вони усвідомлюють, що сміттєзвалище без рекультивації обернеться для них екологічною трагедією. І рекультивувати сміттєзвалище на цьому етапі можна лише самим сміттям, а потрібне їм сміття – у Львові. Але залежні від компромату «місцеві еліти» тримають своїх людей заручниками.
Львівська обласна адміністрація отримала завдання винаймати та інструктувати бойовиків для того, щоб блокувати роботу Львівської міської ради, а також блокувати спроби організувати тимчасове сміттєзвалище на теренах області. Поліція Львівщини отримала для всіх цих акцій мандат «спостерігачів».
Продюсери, режисери і сценаристи з вулиці Банкової забезпечили по всій Україні тиск на перевізників і мерів, які готові були допомогти Львову, а також медійну підтримку їхнього «блокбастера», не дбаючи, що за цим «блокбастером» реальне життя, безпека і здоров'я майже мільйонного міста. І не приховували цього. Пропозиції на кшталт «а может потушим?» були не рукою допомоги, а торгом - покора мера і лояльність політичної сили в обмін на сміття.
Двохсотп'ятидесятиденна сміттєва облога міста – модерний феодалізм, вартий уваги дослідників. Покорити або знищити. Час розсудить. Але я переконана, що львів'яни розуміють – свободу на сміття не міняють.