«Європейські критики захоплені»

Оксана Линів, засновниця та арт-директорка найбільшого в Україні фестивалю класичної музики LvivMozArt

31 липня

Другий за ліком Міжнародний фестиваль класичної музики, засновником та арт-директором якого є головна диригентка Опери та філармонійного оркестру міста Грац (Австрія) екс-львів'янка Оксана Линів, тривав 10 днів, упродовж яких публіка, і доросла, і маленька, мала можливість отримати позитивні емоції на цілий рік, до наступного LvivMozArt. Можна навіть сказати, що Львів у ці дні жив фестивалем, бо це було 30 подій, під час яких виконано 155 (!) творів, зокрема декілька світових та українських прем’єр, які звучали на MozartArena (подвір'я Палацу Потоцьких), також – у храмах, в Оперному театрі, філармонії, старому трамвайному депо, Свірзькому замку та на майданчиках просто неба.

У програмі LvivMozArt були твори XVIII–XXI століть, в тім числі – українських композиторів Дмитра Бортнянського, Бориса Лятошинського, Віталія Губаренка, Богдана Сегіна, Євгена Станковича, Юрія Ланюка та Золтана Алмаші.

В загальній афіші – музика Чайковського, Гальяно, Вівальді, Баха, Дворжака, Корильяно, Бізе, Гуно, Сен-Санса, Паганіні, Рахманінова, Равеля, Леонкавалло, Ростроповича, Елгара, Ліста, Скрябіна, Шопена, Шуберта, Доніцетті, Белліні, Малера, Зубицького, Ланнера, Зуппе, Штрауса, Мендельсона, Шостаковича, Хачатуряна, Дюка, Легара, Деліба, Вагнера, Аренського, Рамо, Тан Дуна.… Всіх композиторів і не злічити. Звісно ж – родини Моцартів: Леопольда, Вольфганга Амадея та Франца Ксавера.

Виконували твори співаки (вокалісти і хори), музиканти та диригенти з Австрії, Болгарії, Італії, Швейцарії, Білорусі, Німеччини, США та України. Базовий колектив LvivMozArt – академічний симфонічний оркестр «ІNSO-Львів».

Відбулися на фестивалі й світові прем’єри. Зокрема, перша від 1778 року повноцінна, театральна, постановка опери Дмитра Бортнянського «Алкід».

Засновниця та арт-директорка Міжнародного фестивалю класичної музики LvivMozArt Оксана Линів

Звучала на LvivMozArt й оригінальна скрипка Вольфганга Амадея Моцарта – Costa Violine, котру привезли із Зальцбурга, і це перша така подія в Україні. Інструмент виготовив італійський майстер П'єтро Антоніо Далла Коста в Тревізо 1764 року. Моцарт грав на ній в останні свої роки життя – у Відні. У Львові на Costa Violine грав відомий австрійський скрипаль, концертмейстер оркестру «Моцартеум» Франк Стадлер.

Про перебіг фестивалю, виконавців світового масштабу, прем’єри, ненадійних партнерів, примхи зірок, несподівані інтерпретації та топові теми на LvivMozArt-2019 ексклюзивно для ZaxidNet – у розмові з Оксаною Линів.

Нон-стоп

Як ви відфестивалили і чи здійснилися мрії Оксани Линів?

Все пройшло дуже гарно, на надзвичайному піднесенні. Ті десять днів були надзвичайно насиченими, але водночас якось так промайнули на одному подиху, тому що кожний подальший успіх, кожна прем’єра вже заряджала на наступний день. Хоча насправді… Кожна ніч – то було фактично п’ять з половиною годин сну максимально, тому що зранку потрібно було поспішати на репетицію, а вони в нас починалися о 9.30. Відповідно, мені потрібно було вставати о 6-й, щоби бодай дві години попрацювати самій над новим репертуаром. Це був такий собі нон-стоп тестерів, прогонів, вечірніх концертів… Все спрацювало! Розмаїття програм створило різні акценти, різні враження… Мені зараз дуже приємно отримувати відгуки, коли люди, визначивши для себе, що їх найбільше вразило, ставлять запитання, але всі відзначають, що дізналися дуже багато нового – багато чого нового для себе відкрили.

Команда

Для того аби підготувати і втілити такий масштабний захід, потрібна дуже кваліфікована і згуртована команда...

Люди, з якими я працюю, як ви кажете – моя команда, – це для мене найбільша цінність. Мені важливо, щоби між нами був контакт справді на дуже тонкому рівні, і також мені дуже важливо, щоби у проекті було задіяно максимально молоді і максимально – української молоді. Тому я є постійно у пошуках молодих людей, котрі володіють іноземними мовами, котрим я можу доручити важливе листування з розробки проектів і на найближчі роки, і на перспективу трьох, чотирьох, п’яти років.

Також – людей, котрі вже мають досвід у креативному менеджменті. Але також я долучаю до співпраці просто молодих людей, котрі готові пізнавати і з великою самовіддачею готові вчитися і ставати частиною команди. Ніколи не виписую на сайті, що шукаю таких чи таких людей. Вони, ті зацікавлені, самі підтягуються, самі на мене виходять. Ми спілкуємося. І коли я бачу, що люди можуть стати добрими асистентами, то можу довірити частину проекту і, відповідно, вимагати чіткого виконання. На мою думку, найбільшим нашим багатством може стати саме виховання свого, українського, професійного ресурсу.

Збій синхронізації

Чи все було гладко у фестивальному процесі?

При такій насиченій програмі фестивалю ми повинні мати максимально чіткий план підготовки і репетицій, тому що коли паралельно йдуть вісім – десять проектів у кількох місцях, це має бути максимально синхронізовано. На жаль, трапляються збої і залежить це не від нас, бо в нас все розписано по хвилинах за кілька місяців до фестивалю. А от партнери часом не дотримуються домовленостей. Наприклад, сталася накладка у Свірзькому замку, коли в нас аж раптом забрали два надважливі передпрем'єрні репетиційні дні. Робіть що хочете! То мусили спонтанно переробляти всі графіки, шукати репетиційні зали у Львові для оркестру, солістів і балетної трупи «Алкіда». Дуже перехвилювалися, бо прем’єра вже була заявлена… Оце називається зробити «по-українськи». Наприклад, у Німеччині такого б ніколи не сталося, бо попередньо все проговорюється і складаються відповідні документи за підписами зацікавлених осіб. І дуже би хотілося нам на майбутнє, щоби в усіх організаційних та технічних питаннях все було гаразд. Ми, звісно, дали собі раду в тій ситуації, але добряче понервували. Також мусили пояснювати всім закордонним учасникам постановки, що це – не наша провина, а наших партнерів.

Участь у гала-концерті LvivMozArt у Львівській опері взяли один із найкращих ліричних тенорів світу Чарльз Кастроново, зірка сопрано Катерина Сюріна та солістка Віденської опери Зоряна Кушплер

А окрім цього випадку?

В цілому – все добре. Хоча були цікаві творчі спонтанні моменти. Наприклад, коли наші зіркові співаки прилетіли з Лондона на програму гала-концерту, то Катерина Сюріна, дружина Чарльза Кастраново, як справжня оперна діва, сказала, що «на таку і на таку арію не має настрою», тому «чи не можемо ми їй за годину часу поставити ноти Пуччіні «Богеми», а цю арію не те що оркестр не підготував, навіть бібліотека не роздрукувала! Ми все зробили! Додам, що я знаю такі ситуації зі своєї світової практики. Дуже часто зірки світового масштабу, котрі виступають на різних сценічних майданчиках, беруть участь у різних проектах, з різними партнерами, відтак постійно є в перельотах, в русі, і, залежно від свого навантаження, від настрою, також – від стану голосу в певний момент, можуть спонтанно змінити репертуар, аби показати себе якнайвигідніше.

Зіркова співпраця

На другий ваш фестиваль приїхали світові зірки, котрі брали участь у першому LvivMozArt. До них, отих «старих», долучилися нові, зокрема, щойно згадані Чарльз Кастраново та Катерина Сюріна. Чи говорили ви з ними, отими новими, про співпрацю на перспективу, у наступних LvivMozArt?

Так. Наші гості-учасники були надзвичайно захоплені Львовом, оркестром, львівською публікою, просто прийомом. Я, наприклад, вже отримала повідомлення від Чарльза Кастраново про те, що він шукає «вікна» у своєму щільному графіку, аби наступного року знову приїхати на LvivMozArt. Крім того, Чарльз зазначив, що хоче зробити зі мною свій, сольний, концерт: «Оксано, я напишу тобі свої пропозиції щодо репертуару, я хочу випробувати щось нове. І хочу, щоби ти була за пультом». Мені це дуже приємно. Також повідомив мені про бажання співпрацювати у подальшому відомий австрійський скрипаль, концертмейстер оркестру «Моцартеум» Франк Стадлер, котрий грав у нас на інструменті Моцарта і дуже оригінально, з великими стилістичними змінами виконав П'ятий концерт Моцарта…

Відомий австрійський скрипаль, концертмейстер оркестру «Моцартеум» Франк Стадлер грав на інструменті Моцарта (Costa Violine)

А ви погодилися з тими змінами академічного виконання?

Звичайно! Зальцбурзький оркестр «Моцартеум» регулярно працює з експертами зі стилю інтерпретації, з дослідниками. Я навіть не дуже втручалася у процес, бо хотіла, щоби Стадлер сам розповів своє бачення виконання цього концерту. І це було дуже цікаво. Очевидно, якби прийшли наші професори з музичної академії, багато хто сказав би, що це – неправильно і так грати не можна! Але саме через його індивідуальну інтерпретацію цей концерт, який ще має другу назву – «Турецький», справді отримав якусь таку жартівливість, легкість і східний колорит. Отже, це був один із таких цікавих моментів, і для оркестру «INSO-Львів» це був цікавий досвід. Також Стадлер був дуже доброзичливим і дозволяв деяким музикантам пограти на скрипці Моцарта, спробувати її звучання. Та й узагалі – було дуже приємно. Не було такого відчуття, що ось приїхав якийсь там чужий соліст, став, відіграв, оплески, гонорар, літак…

Була комунікація, був обмін,був добрий запал. Наші гості побачили, що фестиваль у Львові має надзвичайний потенціал, що це його зародження, при якому вони присутні, що кожен концерт, кожен вечір є для всіх відкриттям – як для публіки, так і для самих учасників. І, напевно, це є свіжість, яка тепер уже рідко трапляється в Європі, бо там фестивалі – це вже така глибока традиція, яка не те що організована – переорганізована, відтак дуже часто стає рутиною. А в нас воно ще має певну частку екстриму, надзвичайно сильну духовну і творчу іскру, якої наші зарубіжні гості надихаються і є дуже і дуже вражені.

Рука співпраці

У попередніх розмовах ви мені говорили про те, що очікуєте на LvivMozArt і багато музичних критиків, і фахових журналістів із зарубіжних музичних видань. Чи вже прозвучала на адресу форуму критика? До речі, чи критикували перший, 2017-го, LvivMozArt ?

Ні. Європейські критики і музикознавці захоплені. Вони відкривають для себе Україну, бо про Україну ніхто нічого не знає. Також вражені кількістю музики українських композиторів, яка звучить на фестивалі, і рівнем українських виконавців. Отже, поки що маємо тільки позитивні відгуки. І всі також хочуть простягнути нам руку. Навіть не допомоги – співпраці. І долучитися. Це я чула від всіх.

Наприклад, австрійський художник пан Вольф Вердігір, який є засновником Венеціанської академії сучасного мистецтва і котрий робив у нас авторський проект «Міф Лемберг» у трамвайному депо, телефонував мені по поверненні додому і говорив, що вражений: «Це просто як Зальцбурзький фестиваль! Я вражений тим, що ви робите! Неймовірна кількість локацій, неймовірна кількість подій, неймовірно широкий діапазон тем! Я вже говорю, що в подальшому готовий бути учасником вашого фестивалю».

Концерт-перформанс «Mozarts» у старому трамвайному депо

Більше того, він везе дуже захоплені відгуки у Венеціанську академію сучасного мистецтва. І ми з ним говоримо взагалі про наступні фестивалі, наприклад – про залучення до львівського фестивалю інших цікавих митців. Зокрема, у його проекті мене вразили фрагменти дуже сильної сучасної хореографії, і я вже розпитувала пана Вердігіра, чи не міг би приїхати його хореограф, щоби ми обрали якусь сучасну постановку для втілення на LvivMozArt? Чи ще би щось цікаве створили?

І для мене дуже важливо, щоби поширювався оцей позитивний резонанс про фестиваль. Львів є багатим містом, дуже вражаючим. І тому, коли приїжджають такі відомі люди, вони хвалять не тільки архітектурні перлини і кав'ярні чи ресторани з їх кулінарними «перлинками», а й відчувають себе реалізованими професійно, і це захоплює.

Сольні концерти скрипаля з Харкова Валерія Соколова відбуваються у найпрестижніших залах Європи

Також я вражена словами видатного українського скрипаля Валерія Соколова, котрий давно вже отримав височенний європейський статус, грає на скрипці Страдіварі: «Я себе відчув зовсім по-новому. Той дух патріотизму, який давно вже в мені заспокоївся і загубився, знову запалав з новою силою! Клич мене, Оксано, ще раз. Я хочу бути учасником, бути причетним…». Отже, люди отримують нові емоційні відчуття, які їх змінюють і надають новий сенс.

Перспектива

Чи спланувалися вже на наступний фестиваль? І чи залишаться ті самі часові межі?

Так. Плани маємо. Щодо часу, то фестиваль розпочнеться 2 серпня. І нам насправді це добре, бо у липні багато хто з виконавців зайнятий на виступах у Європі (там ще триває концертний сезон) і через це не може до нас приїхати. Отже, LvivMozArt -2019 триватиме 2 – 11 серпня. Традиційно – 10 днів. І темою фестивалю буде музика і література, тому що 2019-го – подвійний ювілей визначного австрійського письменника Йозефа Рота (125 років від дня народження і 80 років по смерті).

Що пан Рот має до Львова?

Він має відношення до Галичини. Народився у Бродах. Приїдуть до нас гості з Австрії. Я хочу більше висвітлити тему Галичини – її історичне значення у контексті Європи.

Концерт-закриття фестивалю у Львівській опері

Щось глобальне, на кшталт «Алкіда», ставитимете?

Наразі не відповім. Поки що ведемо переговори. Але про один проект можу сказати. У Бродах є розбомблена синагога, і величезний концерт пам'яті Рота я хочу зробити перед тією синагогою – з виконанням симфонії «Каддиш» Леонарда Бернстайна (американський композитор, піаніст, педагог). Планується з оркестром, двома хорами, солістами. Буде й відео-інсталяція.

З Ізраїлю нікого не залучатимете?

Залучатимемо обов’язково. Але конкретніше наразі говорити не можу, бо все воно якраз перебуває у розробці.

Про наукову конференцію можете сказати? Чи буде вона? І тема її яка?

Конференція буде. Присвятимо її музиці і літературі. Зокрема, будемо говорити про вплив літератури на музику. І, звичайно ж, Ксавер там фігуруватиме. Тому що тема Франца Ксавера, подальші дослідження – це в нас взагалі не знімається з порядку денного.

Під час фестивалю представили історико-пригодницький роман про Франца Ксавера Богдана Коломійчука «Моцарт із Лемберґа»

Цього року представляли книжку «Моцарт із Лемберга» Богдана Коломійчука. Чи на наступний рік щось таке планується?

Ще до кінця поточного року у видавництві «Човен» має вийти переклад українською подорожніх щоденників та листів Франца Ксавера. І це перший отакий документальний проект про Франца Ксавера. Переклад Ольги Сидор.

Цього року задіювали для «Алкіда» Свірзький замок. Що наступного року? Тобто чи відбуватимуться події у замках?

Я багато об’єктів тримаю у полі зору. В тім числі – замки. Але наразі шукаю формат і виконавців. І йду, звісно, не від локацій, а від контенту, від твору. І якщо бачитиму, що якийсь твір чи виконавець найкраще туди пасує, то, звичайно, робитимемо. Але вже говорю, що більше, ніж одну локацію поза Львовом, дуже складно працювати, тому що логістично – це дуже велика проблема.

Українська музика поза межами України

У всіх наших попередніх розмовах ішлося про те, що ви активно популяризуватимете українську музику у світі. Можливо, після двох LvivMozArt, де прозвучало багато української музики, вже щось таке викристалізувалося, що показуватимете у світі?

По-перше, учасник LvivMozArt Молодіжний симфонічний оркестр України поїде в серпні до Берліна, де ми виступатимемо на найбільшому Міжнародному фестивалі молодіжних оркестрів Young Euro Classic. І туди ми повеземо в тому числі три західноєвропейські прем’єри. Це буде музика Віталія Губаренка та Євгена Станковича – Камерна симфонія, симфонічна картина «Купало» та «Українська поема».

Також у програмі твори Бетховена і Чайковського. І нам дуже і дуже приємно, що такий міжнародно значимий канал ARTE з цілої фестивальної програми вибрав саме український оркестр для прямої трансляції наживо і для запису для своїх фондів – наш концерт на каналі ARTE буде транслюватися потім ще два місяці. Також гратимемо 17 вересня у Граці на відкритті сезону – вперше через 200 років звучатиме музика Франца Ксавера Моцарта. Тому що Варіації для фортепіано з оркестром він написав саме у Граці 1820 року. Виконуватимемо й його Другий фортепіанний концерт. Гратиме український піаніст Антоній Баришевський. Вважаю, буде великим сюрпризом для всіх, що музику сина Амадея Моцарта виконуватиме саме український піаніст і відкриватиме її заново австрійцям.

Прем'єра опери Дмитра Бортнянського «Алкід» відбулася у Свірзькому замку

А от ще записи, аудіо і відео, ви робили на LvivMozArt…

Так, з найважливіших подій. Наприклад, опери «Алкід» Бортнянського. І, звичайно, ми зараз працюватимемо над тим, щоби показати ці записи далі у світі. Щоби, припустимо, мати можливість виконати ці твори на фестивалях у Європі. Але і наступні прем’єри, котрі я наразі не озвучую, бо ми їх ще обговорюємо, плануються такі, щоби ми ними у подальшому могли зацікавити і європейську публіку.

Мотивація

Що вами керувало, коли бралися за таку велику і клопітку працю, як LvivMozArt? Працюєте в Австрії… Роботи – море. То нащо воно вам тут, у Львові?

Це такий мій патріотизм. Я розумію, що Україна зараз у такому стані, що всі повинні закатати рукави і працювати. Чекати не можна! Це все мало би бути зроблено ще на вчора. Ще раз повторюю: чекати не можна, бо інакше Україна ніколи не стане державою, яку поважатимуть у світі. А особливо за останні роки Україна втратила свій імідж з нашими негативними змінами, президентами, корупцією… І, на жаль, і надалі та корупція триває – і в мистецьких колах теж. Неможливо з тим не боротися.

Я сама перебувала у дуже непростій ситуації ще з часів навчання у Львові. І в мене так само не було жодних перспектив. І я справді з моменту закінчення консерваторії завжди думала про те, як можна цю ситуацію змінити. Але змінити її фактично можна тільки так, що створити якусь певну альтернативу, яка буде спрямована на культурний і мистецький розвиток нашої держави, до якої я зможу долучати і сама добирати людей, з котрими хочу співпрацювати, де молоді мотивовані люди можуть отримати шанси реалізувати і показати себе… Тому мені дуже важливо було довго не чекати.

Я розумію, про що ви питаєте. Багато моїх колег стають дуже успішними на заході… І, повірте мені, – це дуже зручно! Ти літаєш, тобі все організовано, тебе зустрічають, організовують блискучі концерти… Потім є два тижні перерви, і ти відпочиваєш десь на морі, а не летиш на два-три дні до Львова, бо вже горить, бо вже треба готувати-запускати проект. Але це – не я. Мені дійсно хочеться зрушити ці гори, хочеться дійсно щось змінити – активно змінити, а не нарікати.

Я не думаю про те, хто що має зробити. Думаю про те, що маю зробити я. Завжди насправді ставлю собі дуже високі цілі. І це все докупи дається до реалізації! На заключному нашому концерті президент «Моцартеуму» Йоганес Гонсіг-Ерленбург сказав, що він давно вже мріяв потрапити до Львова, що в нього з Галичини корені, що його прадід колись у Львові служив і що він надзвичайно вражений масштабом фестивалю… І коли ми вже прощалися, то він сказав, що з нетерпінням чекатиме мене у Зальцбургу, бо потрібно обговорити подальші плани: «Що ми далі робитимемо?». Це – фантастично! І для того, власне, й живемо!

Фото: LvivMozArt

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Головні новини Львова за 21 вересня
Чорна декада для Росії
РАГУlive. Випуск за 21 вересня
На Тернопільщині понад 250 людей отруїлися після обробки полів хімікатами
«Ми з вами віримо, що прокурор не отримує зарплату від криміналітету?»
Помер колишній прем'єр-міністр України Віталій Масол
Львівська мерія дозволила інспекторам штрафувати порушників паркування по фото
Петро Порошенко подав позов проти ВВС за наклеп
До Львова прибули перші безкоштовні бейбі-бокси
СБУ затримала організатора постачання військового обладнання до Росії