5 червня 1988 року в Червонограді відкрили перший у місті храм - церкву св. Володимира. Згідно зі статутом, ця церква відносилася до Руської православної церкви. У 1989 році вона стала Українською Автокефальною Православною церквою, а з 1992 року після об’єднавчого собору церква прийняла нову назву - УПЦ Київського Патріархату.
Отець Михайло Гнатів, який 16 років є настоятелем храму, зазначив: „Це був перший храм, до якого мешканці атеїстичного шахтарського Червонограда пішли за душевним покликання, з відкритим для Бога серцем. Тому це свято всього міста, незалежно від того, до якої церкви відійшли згодом парафіяни церкви святого Володимира. До святкування ювілею ми підготували галерею фотографій нашого храму: як виглядав 20 років тому, як змінювався, яким є зараз. Побачити її можна щонеділі у приміщенні монастиря”.
8 червня у приміщенні Народного дому Червонограда о 18.00 відбудеться святкова академія з нагоди ювілею церкви святого Володимира та 1020-ліття хрещення Руси-України. „Ми будемо говорити про те, що дало світові християнство, що дала місту Червонограду церква святого Володимира. Запрошено чимало гостей - 28 священиків та диякон Сокальського благочиння. На жаль, не зможе прибути на урочистості правлячий архієрей, владика Андрій Горак, бо перебуває на тривалому лікуванні. Певна річ, запрошуємо усіх парафіян, як православних, так і греко-католиків, які вважають за потрібне розділити з нами радість”, - повідомив настоятель.
Церкву святого Володимира відкрили у колишньому костелі бернардинів - Зіслання Святого Духа. Його звели у 1692-1704 роках, гроші на спорудження дав Йозеф-Феліціан Потоцький.
Інтер'єри храму розписав відомий художник Станіслав Строїнський. Ці розписи зберігалися на стінах до передачі споруди православним, які під час ремонтних робіт усередині храму збили унікальні фрески. Щоправда, костел був майже вщент знищений. На ньому росли берези, був розвалений готичний шпиль, всередину затікала вода, були великі тріщини. Коли будівельники відновлювали храм, знайшли в склепіннях бомбу, що пролежала з часів війни.
Нині найбільшою проблемою для церковної громади є питання збереження самої будівлі храму. Настоятель церкви отець Гнатів розповів, що у внутрішній дворик стікають дренажні води, що не мають куди діватися і течуть під стіни, але самій церковній громаді здійснити роботи з водовідведення не під силу.