Вираховувати майбутнє, насправді, легко. Важко не обіссятися від жаху і не затулити очі, коли формальна логіка і причинно-наслідкові зв'язки покажуть найбільш вірогідну перспективу.
Коли я включаю формальну логіку, - що я бачу попереду? Я бачу велику, дійсно велику війну. Війна проти Росії наразі йде по трьом напрямкам - економічному, інформаційно-політичному і, власне, військовому. Всі три напрямки вона програє.
Росія виявилася нічого не здатна протиставити економічним санкціям союзників, вона повністю провалила інформаційно-дипломатичну роботу й опинилася майже в ізоляції, і вона не виконала військових планів - не захопила велику "новоросію", яку малювала собі на мапах, не розбила українську армію, коли була така можливість, і тепер українська армія з дня на день підсилюється. Росія втратила оперативну ініціативу, не здобувши стратегічних переваг, викликала проти себе реакцію переважаючих сил і опинилася у ситуації цугцвангу.
В перспективі Росія програє. За рік-два грошові запаси вичерпаються, нестача іноземних високотехнологічних товарів стане критичною, соціальна та національна напруга в російському суспільстві досягне максимуму. Не треба гадати, ніби російське керівництво не усвідомлює цього. І не треба гадати, ніби воно готове підняти лапки і здатися на милість переможців. Нізащо не здадуться - на карту поставлені їх власні життя та існування Росії як такої.
Що може протиставити Росія трирівневому тиску, який душить її?.. Вона може протиставити єдине - свою величезну армію. Власне, вона тільки на це й сподівалася з самого початку, - у відповідь на санкції трусила "іскандерами" й "тополями". Її величезна армія - останній аргумент, який дозволить їй вдарити кулаком по столу і примусити з собою рахуватися. Як виявив критичний момент, НАТО після років роззброєння і мирних десятиріч перетворилося у забюрократизовану неефективну структуру. На території "новоросії" вже зараз знаходиться більше російських танків, ніж мають Німеччина, Франція і Чехія разом узяті. До того ж західні союзники демонструють страх перед прямим військовим зіткненням, а Росії, загнаному у кут щуру, на певному етапі втрачати буде вже нічого.
Отже, війна. (Якщо комусь здається, що такого бути не може, не зараз, не у ХХІ-му сторіччі, не у вік інтернету й лоу-костів, просто згадайте позаминуле літо. Чи уявляли ви тоді нинішні заголовки газет?)