У селі Млини (Польща) 7 грудня відбулись урочистості з вшанування пам’яті автора Державного Гімну України о. Михайла Вербицького. Панахиду за творцем гімну відслужили у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, де правив за життя о. Михайлом Вербицьким. Участь у ній взяли представники різних конфесій на чолі з Митрополитом Перемишльсько-Варшавським УГКЦ Іваном Мартиняком.
Про це ZAXID.NET повідомили в прес-службі Львівської ОДА.
У межах урочистостей відбувся виступ хору ім. М, Вербицького, покладання вінків від голови ЛОДА, Львівської обласної ради, Підкарпатського воєводства, Посольства України в Польщі, Генконсульства України в Любліні до могили о. Михайла Вербицького та о. Олексія Величка.
Звертаючись до присутніх заступник голови ЛОДА М. Янків наголосив: «Впевнений, що на о. Михайла Вербицького надійшло Боже проведення, коли він писав музику до гімну на слова Павла Чубинського. Цього року ми відзначили 145 років відколи вперше у Перемишлі прозвучав Гімн. Під нього схиляють голову в цілому світі не лише українці. Творіння Вербицького єднає Україну, єднає українців і поляків. Він є символом духовності, незламної віри в нашу велику державу».
У межах заходів з вшанування о. Михайла Вербицького 11 грудня 2010 року у Львівській обласній філармонії відбудеться концерт присвячений пам’яті автора Державного Гімну України.
Довiдка ZAXID.NET
Михайло Вербицький (4 березня 1815, Явірник Руський — 7 грудня 1870) — композитор, громадський діяч, автор гімну України «Ще не вмерла Україна». Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року у селі Явірник Руський, на Надсянні, де його батько Михайло був священиком. У 1828 році при перемиській катедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор з великим успіхом дебютував в урочистому богослужінні, де Вербицький разом з Іваном Лаврівським виступили як солісти. Побачивши такий блискучий результат, Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке: у Нанке Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту. Безперечно, важливе значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В. А. Моцарта, так і музика композиторів «золотої доби» української музики — М. Березовського та Д. Бортнянського. Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. У другій половині сорокових років Михайло Вербицький звертається до релігійної музики — і в цей період пише повну Літургію на мішаний хор (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Складні життєві обставини відтягнули висвячення на священика, — і щойно 1850 року він отримує єрейські свячення. Кілька років йому доводилося переїжджати з однієї сільської парохії на іншу, аж поки 1856 року він не осів у селі Млинах на Яворівщині, де прожив решту свого життя. Тут був парохом у церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Дата створення пісні «Ще не вмерла Україна» ще залишається дискусійною. Тривалий час вважалося, що вона була створена 1862—1863 року, але без відповідних наукових аргументів. Текст П. Чубинського у Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису «Мета», який фактично вийшов близько 15 січня 1864 року. І тому, ймовірно, це власне і наштовхнуло о. Михайла, або ж йому було замовлено перемишльською «Громадою» написати патріотичну пісню. Хоча, можливо, що Вербицький скористався наддніпрянською публікацією тексту. Відразу після створення пісня «Ще не вмерла Україна» набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини. В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були отці-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський. Помер Михайло Вербицький 1870 року в Млинах, проживши лише 55 років. У двадцятих роках М.Вербицькому на могилі поставлено пам’ятник, який у своїй верхній частині нагадував два нерозквітлі пуп’янки, немов до кінця нерозквітлий талант композитора. На цементній оправі пам’ятника вибито прізвище і роки життя Михайла Вербицького. Згодом дописали: «Авторові гімну України». Римо-католицька млинівська громада, до якої перейшов храм після виселення українців та ліквідації тутешньої греко-католицької парафії вирішила не будувати нового костелу, а просто відремонтувати церкву. Окрім ремонту будівлі, провели реставраційні роботи: у церкві збереглися настінні розписи та старовинний іконостас. Перемиський реставратор Маргарита Давидюк зробила сенсаційне відкриття: виявилося, що половина ікон, намальованих у XVIII столітті, має значно старіші шари іконопису — XVII, а деякі навіть XVI століття. У 2004 році, з ініціативи Львівської обласної державної адміністрації, науково-культурних, мистецьких об’єднань та товариств Галичини й за сприяння органів державної влади та місцевого самоврядування Підкарпатського воєводства на могилі композитора почалося споруджування запроектованої львівським архітектором Іваном Коваленком відкритої каплиці - пантеону, форма якої належить до традиційних сакральних споруд регіону. Його урочисте відкриття відбулося 12 квітня 2005 року.