Готуючись перевести 2017 рік з категорії «теперішнього» до «минулого», мусимо погодитись, що червоний, або вогняний Півень виявився досить плідним на різноманітні річниці та ювілеї. Святкують 500 років Реформації, 100 років Української революції, 100 років Національного Академічного театру імені Марії Заньковецької… Перелік, безперечно, далеко не повний.
А оскільки подій з маркером «революція» в історії так багато, що за їхньою кількістю губиться зміст терміну, назвемо ще дві – лютнева та жовтнева 1917 року. Про останню, традиційні кольори якої символічно збігаються зі забарвленням згаданого вище Півня, у світлі сучасних подій, вартувало би говорити більше. Особливо в контексті підходів та механізмів, через які її втілювали на практиці. Також про особливості політики, які дозволили винесеним хвилею цієї революції діячам втримати/легалізувати свою владу. Відтак, пропоную поговорити про українські радянські прислів’я та приказки.
«Внаслідок Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі нашої країни дістали повну можливість розгорнути свої здібності, виявити таланти, яких у народі – непочате джерело і які “капіталізм м’яв, давив, душив”…». Якщо ж воно і дійсно так і талантів багато, то що робити, як не зафіксувати це все багатство креативу на папері – для нащадків. Так і зробили. У 1951 році, у Києві, було видано збірочку з промовистою назвою «Українські радянські прислів’я та приказки». Вона вийшла під грифом Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії Академії наук Української РСР. До брошури було написано розкішне, у всіх значеннях, вступне слово авторства Марії Петрівни Ліждвой, наукової співробітниці згаданої вище установи. Слова на початку цього абзацу взято саме з її передмови.
У вступі авторка обґрунтувала історико-пізнавальну та виховну цінність народної творчості і зазначала, що ця тема завжди привертала увагу вчених і дослідників. Аби аргументувати свою тезу, навела цитату «великого пролетарського письменника» О. М. Горького, який казав що прислів’я і приказки «виражають мислення народної маси». Не назвавши Тараса Шевченка, Івана Франка та Миколу Гоголя «великими пролетарськими письменниками», авторка передмови зазначила, що і для їхньої творчості народні мотиви означали багато. Не забула Марія Петрівна Ліждвой згадати, що і класики «марксизму-ленінізму» також використовували здобутки народної творчості у своїх виступах. Якщо ви собі нагадали, як писалась традиційна для радянської історіографії передмова, то рухаємось далі – саме час сказати про джерела, на основі свідчень яких формувалась збірка.
У видання, як зазначила упорядниця, потрапило не все з «нового світорозуміння радянської людини, героїки, патріотизму», а лише частина – аби скласти уявлення. Йдеться про три блоки джерел. Перший – це цитати з промов «великих»: Леніна, Сталіна… Здається, «великих» на той момент більше не було. Другий – фрагменти з поетичних творів та іншої друкованої літератури. Третій блок – це матеріали з фондів дослідницьких інститутів (у кінці збірки, у примітках, подано перелік що і де записали – що по селах, що на заводах). Проглянувши джерельну базу брошури, вкотре переконуєшся, що навіть на такому рівні упорядники намагались підкреслити факт існування отого ефемерного єдиного народу – однодумного і об’єднаного, де слова вождя, поета і колгоспника записані на одному і тому ж аркуші.
Зрадила упорядниця збірки та авторка вступної статті ще один секрет – є у книзі й російські прислів’я та приказки. Немає грузинських, казахських чи, зрештою, білоруських. Але є російські. Так, оскільки вони «широко побутували на Україні» ну і «спільність історичного шляху братніх народів, ленінсько-сталінська дружба» і тому подібне бла-бла-бла-бла… Одним словом, перечитавши вступну статтю, а також ознайомившись з основним текстом збірки, кожен може скласти для себе враження, чому вона була видана. Тим не менше, упорядниця подає і своє бачення. За її жартівливим припущенням, метою видання було «посилити увагу широкої радянської громадськості до системного збирання дорогоцінних скарбів народної мудрості». І як у таке не повірити? Але давайте ближче до тексту! Ad fontes!
«Наша країна цвіте і цвістиме далі, бо керує нами партія і Сталін»
Зустрічали відео «made in Нальчик» – маразм «Почему я похож на Путина?». Якщо так, то мабуть погодитесь, що розробникам було у кого вчитись: «Від Ленінової та Сталінової науки міцніють розум і руки», «Ленін з нами завжди буде, світ про нього не забуде», «Сталін у Кремлі – правда на землі», «Сталін – сонце ясне, тому у нас життя прекрасне», «Де сталінське сонце сяє, там життя буяє», «Доки на землі люди житимуть, доти Сталіна любитимуть».
А тут радянське бачення «вчення про Логос»: «Слово Сталіна не забудеться, що сказав – те й збудеться», «Ми живемо в славний час з словом Сталіна між нас», «Для нас Сталінські слова, як крила для орла», «Як Сталін скаже – нова радість у серці ляже», «Нам двері до науки відкрили Сталінові руки».
«Старий світ зруйнували – новий збудували»
Радянська пропаганда є показовим прикладом того, як руйнували старі міфи, а на їхній основі будували нові. Наступні фрагменти стосуються історичних сюжетів – творення відповідного образу для тої чи іншої події, персонажа тощо.
Контекст народження «радянських хунвейбінів» мав би виглядати приблизно так: «Як був цар Микола, то була країна наша гола», «Була Росія царська, стала пролетарська», «Як, пане, не крути, а від нас тобі не втекти», «Радянська власть – панам напасть», «На баронів та панів Ворошилов нас повів», «Атакували панів червоні, нема панів – одні коні», «Махно й Петлюра були продажні шкури», «Скоропадський, Петлюра, Махно однаково з нас драли, бо в одну дудку грали», «На готовий шмат і Пілсудський рад», «Білі на більшовиків наступали танками, а тікали санками».
«Жити стало краще, жити стало веселіше»
Не обходилось, ясне діло, без «популяризації» відповідного способу життя. Особливо колоритними є два останніх записи: «Первый уголь-золото добыл с нами Молотов», «Уголь – заводам корм – дадим по пять и больше норм», «Одноосібно жить – сльози лить», «Не хочеш тужити – у колгосп іди жити», «Пропав пан – золотиться лан, землю трактор крає – селянин співає», «За царату на межі брав брат брата на ножі, колгосп межі зарівняв – і брат брата обійняв», «На колгоспному лану оре трактор цілину», «Працювати без плану – діло погане», «Пильнуй колгоспної худоби так, як свого ока в лобі», «У хорошого свинаря і свинка, як картинка», «Сталін рідний в Кремлі дбає про високі врожаї», «Не обмежуйся планом – виростеш титаном», «Ми щасливо живем, бо за Сталіним ідем», «Спасибі Іллічу – електрикою свічу», «Радянська наука визволяє людей від муки», «Червона Армія Збруч переступила – галичанам сонце засвітило», «І в наше віконце засвітило сталінське сонце».
«Армія Червона – наша міць і оборона»
У тоталітарних режимах велику увагу звертали на пропагування зброї та воєн (ясне діло, «справедливих»). Не забували і про творення образу ворога: «Червона Армія непереможна – здолати її нікому не можна», «Пильнуй кордон, щоб не проліз шпіон», «Зіркі очі чекіста не пропустять фашиста», «Наші славні артилеристи не дають фашистам де присісти», «Для смелого солдата и рукавица – граната».
«Наша справа справедлива – перемога за нами»
Міфу ВВВ ще немає, але вже цікаво: «Високі в СРСР пороги на фашистські ноги», «Хотіли фашисти Ковпака впіймати, а довелося їм з України тікати», «Хочеш вільно жити – іди фашистів бити», «Фашисти в таборах людей гноїли, але вбити духу не зуміли», «Нам світить зірка з Кремля – загарбників накриє земля», «Гітлеру-катюзі буде по заслузі», «Хай жде Гітлер на покору, як потече Дніпро вгору». «Наш народ радіє, що мудрий Сталін на фронтах діє», «Така у Гітлера програма – забирай усе до грама», «Фашист і націоналіст – рідні брати», «В лісі ростуть гриби, а на узліссі – фашистські гроби».
«З кожним роком, з кожним днем ми міцнієм і ростем»
Після війни «радянський народ» повернувся до буденності. І все було б нічого, якби у мирного народу трударів не з’явились нові вороги. Поки епізодично і ледь вловимо, але вже присутні: «Сталінська відбудова – це миру основа», «Заводи ми відбудували, бо всі сумлінно працювали», «Для швидкого відбудування Ілліч вказав шлях соціалістичного змагання», «Сталін – світоч миру – вселяє людям силу й віру», «Комунізму величні будови кличуть нас на подвиги нові», «Американці ллють гармати нові, а ми споруджуємо величні будови», «Дать больше топлива Отчизне – таков закон шахтерской жизни».
«Наша сила – сім’я єдина»
Як там – «Мир. Труд. Май»?. А ще таке: «Червоні зорі на Кремлі – дороговказ для трударів», «Серце радіє, що СРСР міцніє», «По Сталінському наказу на ворогів готові піти відразу», «Сталінські народи живуть у згоді», «У Радянському Союзі – всі трудящі рідні друзі».
«Не чекаємо з неба – самі робимо, що треба»
Означу цю категорію найбільш колоритною. Окремі зразки є шаленим та неймовірним переплетенням антирелігійних мотивів з ключовими топосами радянської пропаганди: «Без попа і бога нам рівна дорога», «Культурними стали – богові відказали», «Годі молитися, треба вчитися», «У нас є змога жити без бога», «Де той бог був, як пан бідноту в дугу гнув?», «Церква тепла для куркулів, а біднякам у ній, як надворі», «Де ладаном пахне, там земля чахне», «Допомога не од бога, а од трактора», «Без попа і куркуля краще родить в нас земля».
«Сталін в Кремлі – мир на Землі»
На сам кінець, трохи про геополітику: «Не боїться війни мир: в нього Сталін командир», «За океаном казяться пани, бо з Сталіним ми всі проти війни», «Народи прагнуть миру та любові, а Трумен – людської крові», «Не питай у Трумена миру, бо він гострить на людей сокиру», «Трумен носиться з атомною бомбою, як дурень з писаною торбою», «Лондон і Вашингтон брешуть в один тон», «Що у Трумена на думці, те у римського папи на язиці», «Папа Пій для Трумена свій», «Труменова річ, як темна ніч», «Труменська “свобода” – петля для народа», «Став лев англійський для Уолл-стріту свійський», «Собака казиться од жиру, а Черчіль од миру», «Куди Гітлер, туди і Тітлер» (Йосип Броз Тіто – Є. Г.), «Радянські люди про життя дбають – зоакеанські іуди бомби начиняють», «В тихім Трумені Черчілль водиться», «Пролетарі турбуються, щоб краще в світі жити, а капіталісти – щоб собі кишені набити», «Встає народ із Заходу і Сходу проти гнобителів народу».
Складно сказати, наскільки подані вище сентенції були поширеними, якщо говорити про широкий загал. Разом з тим, не просто відповісти і на питання: чи у свій час вони дійсно, як кажуть представники молодого покоління, «качали тусу», тобто були популярними. Приймемо точку зору, що так. Принаймні, частина з перерахованого. Також окремі фрази, про які тут не було згадано. І це не дивно, адже «вони відбивають соціалістичну дійсність на всіх етапах її історичного розвитку». «МінСтець» тоді не спав, а наполегливо працював – за всіма поданими вище рекомендаціями. Навіть перепрацьовував, за стаханівським принципом. Тому отой «радянський народ» і сам не здогадувався, що його «народна творчість» така «багата».
Очевидно, що не все з перерахованого «гуляло» між людьми, але і прихильників багатьох фраз можна відшукати навіть в наші дні. Тому воно таки жило – десь у серйознішому контексті, а пізніше навіть у гумористичному. Всім же відомо, що пропаганди в СРСР не було, зрештою, як і сексу. Тому і розвивалась так «народна творчість».