Як повідомив керівник прес-служби Стрийської єпархії УГКЦ о. Павло Худ, у новітній історії Української греко-католицької церкви відомі два карні процеси, які закінчилися оприлюдненням екскомуніки. 10 вересня 2008 року великою екскомунікою було покарано підгорецьких монахів: Іллю Догнала, Методія Шпіржіка та священика Роберта Обергаузера, громадян Чехії та монаха Маркіяна Гітюка. Вирок був проголошений спершу Трибуналом Сокальсько-Жовківської єпархії. Відтак, потверджений Трибуналом Верховного Архієпископа УГКЦ. Про це повідомив власкор ZAXID.NET у Стрию.
Причиною покарання було: незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ); розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архієпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ); нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ).
Перед тим, 14 листопада 2007 року було оприлюднено велику екскомуніку на колишнього священика Львівської архієпархії Василя Ковпака. Цього священика було визнано винним у вчинені злочину схизми (відхід від єдності з Католицькою Церквою). Вирок спершу був винесений Трибуналом Львівської архієпархії, а згодом затверджений Конгрегацією доктрини віри Апостольської Столиці в Римі. Обидва вироки, винесені Трибуналами єпархій УГКЦ, також правосильні для усієї Католицької Церкви.
Згідно з приписами Кодексу Канонів Східних Церков, покараному екскомунікою заборонено приймати таїнство Євхаристії, брати участь у Божественній Літургії та перебувати в храмі під час публічних богослужінь. Велика екскомуніка також забороняє приймати чи уділяти святі тайни, виконувати в Церкві будь-які уряди, служіння або завдання, здійснювати акти управління. Якщо ж однак така особа вчиняє подібні акти, то всі вони вважаються недійсні. Заборона приймати святі тайни припиняється, якщо винуватець перебуває в небезпеці смерті, або ж прийняття тайни з рук покараного потребує особа, яка перебуває в небезпеці смерті.
"Рекордсменом" з екскомунік є ХХІ століття, за сім років якого папській екскомуніці було піддано шістнадцять осіб, тоді, як за все ХХ століття було екскомуніковано тридцять осіб. За чотирнадцять століть (від V до XIX) покарання екскомунікою отримали п’ятдесят чотири особи. Причиною більшості екскомунік, накладених Папою, є непослух до церковної влади, самовільні єпископські свячення, незаконні священичі свячення, вбивства в церквах, підтримка тоталітарних політичних режимів, заснування нових церков та відхід в секти. Відомі випадки кількаразового накладення екскомуніки, а також її скасування через переосмислення покараним свої вчинків та каяття.