В Україні можуть зникнути банківські термінали в торгових мережах – усе через можливе зниження банківської комісії за еквайринг. Звучить складно, але все насправді дуже просто – і ви зрозумієте, чому. Поясню вам на власному прикладі. Я особисто не уявляю життя без розрахунку карткою чи Apple Pay в супермаркетах, кафе чи навіть в електротранспорті. Буває таке, що в мене просто немає паперових грошей з собою. Знайома вам ситуація? Ну, не люблю я готівку, а особливо зараз, коли ці всі віруси передаються із рук в руки.
А чи задумувалися ви, хто сплачує комісію за всі ваші безготівкові розрахунки? А це від 1,5% до 2%. І саме підприємці, великі та малі, відраховують чималу комісію за цю значну для вас послугу банкам – за законом її сплачує саме продавець. А якщо я скажу вам, що ця комісія в Україні – одна з найвищих у Європі?
Мої вітання, це програма «Стінка на стінку», і сьогодні ми будемо аналізувати ситуацію, яка склалася в Україні з так званим еквайрингом, з моїми гостями – Юрком Назаруком, українським підприємцем і співвласником «Холдингу емоцій “!FEST”». Вітаю вас.
Юрко Назарук: Добрий вечір.
А економічний експерт Віктор Гальчинський з нами буде на зв’язку з віртуальної студії. Ну, нема ради – пандемія нікуди не ділася, і пан Віктор наразі перебуває на самоізоляції, але радо погодився вийти з нами на зв’язок. Пане Вікторе, доброго здоров’я, чи добре нас чуєте і бачите?
Віктор Гальчинський: Так, все добре. Можемо працювати.
Супер, спасибі. Отож, термінове зниження банківських комісій до рівня Європейського Союзу – таку петицію напередодні висунули українські підприємці. Ви, Юрію, власне її і підписали, ваша мережа, я знаю, давно обслуговує по безготівці. Можете зорієнтувати – ви купуєте ці термінали чи їх вам надає банк? І чи сильно б’є по кишені такий розрахунок?
Юрко Назарук: Що стосується нас, то ми користуємося терміналами за контрактом із банком, і ми не сплачуємо, коли купуємо їх. Але ми сплачуємо зараз фактично 1,8% з кожної операції – й очевидно, що ця сума зростає кожного року. І найгірше те, що у нас немає вибору. Колись була така можливість, що люди могли розрахуватися готівкою, могли безготівково. Навіть коли ти кажеш, що в тебе немає POS-терміналу, людина могла розрахуватися готівкою.
Вже сьогодні це дико буде звучати, коли офіціант скаже: «Не можна розрахуватися безготівково».
Юрко Назарук: Попри те, що дико, воно теж є забезпечено законом, тобто підприємець не має права заборонити людині розрахуватися карткою. І тому виглядає, що ця комісія, яка є встановленою… І вона не є однією з найбільших у Європі – вона є найбільшою. Бо в Європі кожен підприємець з кожної такої операції платить 0,3%.
Це суттєво.
Юрко Назарук: І ці 0,3% – це є законодавчо обмежені відсотки.
Тобто на прикладі давайте для розуміння наших глядачів скажемо, що це означає. Тобто зі 100 гривень ви платите скільки? І скільки за це платять підприємці в Європі?
Юрко Назарук: Фактично зі 100 гривень ми платимо 1,8 грн, у Європі платять 0,3 грн. А в Америці є трошки інакша система – в Америці з кожної операції є фіксована сума – це є 20 центів. Тобто 20 центів – незалежно від того, за скільки ти купив цей товар – платиться операторові. Іншими словами, це є інфраструктура, яка поставлена, ти нею користуєшся.
Найгірше те, що ти не маєш вибору. Бо банки кажуть: «Окей, тоді ми будемо вам продавати ці термінали». Окей, ми можемо купити. Якщо цей відсоток для тебе є невеликий – ти маєш право відмовитися купити цей термінал. Так, ти отримуєш його безкоштовно – але сума, котра на сьогодні відходить посередникам, є просто критично великою. Й особливо в цей рік, коли фактично кожен проект у нашій мережі є на межі виживання. Ми, зрештою, тут зустрічалися навіть у студії і казали, що в нас ціль єдина – зберегти людей після пандемії, просто зберегти якомога більше працівників. Так-от, у деяких проектах (наприклад, у нас є мережа «Два кроки від хати», це ритейл) оця сума 1,8–2% – це і є вся маржа, тобто ритейл працює в зовсім іншій мережі.
Тобто продати ту саму Coca-Cola в два рази дорожче не вийде ніяк?
Юрко Назарук: Тобто виходить, що ти ризикуєш всім, береш приміщення, набираєш людей, взагалі займаєшся бізнесом, маєш велику можливість у цих умовах і в цій країні прогоріти, взяти кредит і відробляти це. А є сума, яку таку саму, а може й більшу, отримує посередник фактично без жодних ризиків. Більше того – з монопольно забезпеченим правом від держави.
Спасибі. Тут хочу підключити пана Віктора. Пане Вікторе, ми маємо законопроект 4364 про платіжні послуги, який уже пройшов перше читання. Цей проект вводить ряд правил для роботи платіжних систем, і все більше експертів говорять, що до другого читання може з’явитися норма, що держава зможе обмежити комісію за обробку карткових платежів. На вашу думку, чи триває зараз підкилимне домовляння, аби якось врегулювати на свій бік оце?
Віктор Гальчинський: Однозначно, триває не тільки підкилимне – триває прозора, відкрита дискусія. Учасники ринку і регулятори відверто про це говорять. Тому що так чи інакше на сьогодні, якщо порівнювати до Європи, то обсяги оборотів на один термінал, обсяги транзакцій через наші платіжні системи є значно менші, ніж у будь-якій європейській країні. Й однозначно, що ніхто не хоче втрачати доходів.
Перше, що говорять учасники ринку – то вони просять оцього обговорення. Якщо говорити про якесь зниження – воно не має бути швидким адміністративним, воно має бути більш-менш ринковим. Але звичайно, що ринковим воно буде тоді, коли тим самим картковим еквайрингом будуть займатися багато банків, позабанківських інституцій. У нас на сьогодні, в принципі, переважна більшість ринку сконцентрована буквально в кількох банках.
У трьох, фактично.
Віктор Гальчинський: Тому що підтримка мережі терміналів є достатньо дорога, і не кожен потягне. Тобто багато банків свідомо в цей бізнес не заходить.
Пане Вікторе, ви згадали про ринкові регуляції. А як ви бачите це регулювання? На сьогодні це виглядає лише як збільшення цих відсотків. Тобто ніхто не каже, що «давайте зменшимо 1,8». І підприємці самі говорять, що з року в рік, навіть в час пандемії, коли безготівкові розрахунки в нас у рази збільшилися, тому що не було ради на те – інакше підприємці не могли працювати. І навіть у цей період банки тиснули на підприємців і вимагали у них оці 2%.
Віктор Гальчинський: Так. А затрати на підтримку цієї мережі, як мінімум, не зменшилися, тому що за останні пару років термінальний парк суттєво оновлений – звичайно, на користь клієнта. Тому що 99%, а може вже й 99,9%, принаймні я вже не зустрічав банківського терміналу, який би не приймав безконтактних розрахунків. Тобто ми вже досягли рівня Польщі.
Звичайно, що учасники цього ринку дуже хочуть відбивати ці інвестиції й однозначно намагаються зберігати. З іншого боку, ця комісія 2% співрозмірна з послугами на інкасацію в українському ринку – тобто що готівка, що безготівка однакова. Про структуру тарифу можу трошечки розказати. Він складається з двох частин, оці 2%. Перша – це комісія платіжної системи, причому ця комісія за транзакцією повністю перенаправляється банку, який картку випустив. І друга частина – це власне тариф банка екваєра, який забезпечує терміналами, який забезпечує функціонування цієї мережі, і вони вже розраховують цю другу частину відповідно до нормативів своєї прибутковості.
Спасибі. Ймовірне зниження комісії за так званий еквайринг неабияк зворохобила українських банкірів. Не сподобалася їм, відверто, оця ідея – залишати гроші за комісію у кишенях торговців. От давайте послухаємо коментарі представників двох великих банків – державного та комерційного. Які аргументи вони наводять щодо можливої регуляції державного торгового еквайрингу? Почуємо.
***
Антон Тютюн (член правління Ощадбанку): «Якщо для нас це буде неефективно – ми не будемо ставити POS-термінали в торгових мережах. Тобто ми економічно на збиток працювати не будемо і вихід знайдемо. Але головне тут – що постраждають, як завжди, звичайні люди. Буде менше можливості розраховуватися картою, зростуть ціни на банківські послуги і на ритейл-послуги, ціни взагалі ніяк не знизяться».
Олександр Беззубов (директор з розвитку електронної комерції Альфа-Банку): «Під якими гаслами зараз відбуваються обговорення поданих законопроектів? Перше гасло – це великий соціальний проект для всіх українців: “давайте ми законодавчо заберемо в банків і це все віддамо нашим українцям у вигляді зниження цін на товари та послуги”. Перше – звичайно ж? такого не буде. І друге – який є реальний механізм в українців перевірити, чи справді відбулося зниження цін на товари і послуги? Звичайно, можливо, у перший-другий день після прийняття законопроекту ми побачимо зниження цін, але потім усі ринкові інструменти й ціноутворення курсу, дуже багато інших моментів, з яких явно не буде зрозуміло, що ціна знизилася».
***
Ну от, законодавче, а не ринкове зниження комісії негативно вплине на банківський сектор – попереджають нас банкіри. Пане Вікторе, то чого більше у словах наших шанованих банкірів – дійсно правди чи банальних маніпуляцій? Прошу.
Віктор Гальчинський: Ну дивіться, якщо говорити про емітентів платіжних карт, то в банків, звичайно, дохід від інтерчейнджу, від цієї комісії, є достатньо великий. Бо однозначно, що якщо тариф буде швидко й адміністративно знижений, банки будуть змушені шукати можливості закрити цю дірку, яка виникає від скорочення трасакцій.
Тобто будуть інші комісії?
Віктор Гальчинський: Так. Тобто на сьогодні ця українська нинішня ставка інтерчейнджу дає можливість переважній більшості банків, які картки випустили, безкоштовно їх обслуговувати для клієнтів. Для прикладу, деякі банки взагалі не закладають комісію, деякі навіть преміальні картки за умови, що людина отримує певний обсяг доходу не менше мінімального значення або розраховується карткою на половину цього доходу – ці картки обслуговуються безкоштовно.
Звичайно, що якщо цей дохід скоротиться, однозначно банки будуть думати. І очевидно, в нас знову з’явиться абонентська плата – так само, як у Європі. Вона вплинула на тарифи, тому може з’явитися абонентська плата за обслуговування.
Це після регулювання, так? Після державного регулювання в Європі?
Віктор Гальчинський: Так. Тому що зараз банки, які отримують доходи від інтерчейнджу, ті банки, які випускають картки, вони діляться тими доходами зі своїми клієнтами у вигляді кешбеків, у вигляді безкоштовного обслуговування і так далі. Тобто ці всі програми лояльності будуть, як мінімум, зменшені.
Юрко Назарук: Маркетинг, по суті.
Віктор Гальчинський: Так, так, фактично маркетинг в тому числі, той самий кеш бек, ті самі речі.
Про оці програми лояльності ми поговоримо далі, будемо коментувати. Юрію, так виглядає, що майже всі оці безготівкові платежі проходять через три-чотири українські банки. Ви, зокрема, з цим стикаєтеся. Можливо, власне в цьому аспекті також є проблема з накручуванням оцих комісій?
Юрко Назарук: Я от слухаю ці коментарі – і реально вже з’явилася стінка на стінку. Тому що для мене це така банальна дешева спекуляція. Тобто люди сидять абсолютно безликі, беземоційні, їм абсолютно все одно. Є якісь там власники Альфа-Банку, ніхто не знає, де вони і хто вони, але реально вони захищають ці 2%. Просто треба розуміти, що цю країну…
Вони кажуть, що українцям від цього буде гірше.
Юрко Назарук: Українці, котрі купують товар, вочевидь матимуть таку саму ціну. Але ці українці, які купують товар, дуже хочуть, аби та країна змінилася. А змінитися вона може тільки розвитком підприємництва і виходом цього підприємництва з тіні. І бути абсолютно такими самими прозорими, як в цілому світі, і мати можливість працювати. От у даному випадку ця комісія деколи в деяких фізичних підприємців є більша, аніж той податок, котрий вони платять державі. Наприклад, ФОП – він платить свій стабільний податок для держави, держава йому за цей податок забезпечує (ну, ми знаємо всі, куди йдуть податки) – інфраструктура, безпека, медицина, освіта. І той самий випадок може бути, що він у десять разів більше платить екваєру, тобто банку, який, в свою чергу, віддає за дуже комерційною угодою, ніхто ніколи про неї не розповідає, скільки кожен банки платить цій платіжній системі.
Це комерційна таємниця, так.
Юрко Назарук: Знову ж таки, платіжній системі, яка немає у власниках українців – гроші, котрі не залишаються тут. Тобто це гроші, які звідси виходять. І нас зобов’язали це робити. І коли на сьогоднішній день понад 300 тисяч підприємців звернулися до прем’єра і до президента й кажуть: «Камон, чуваки, рік такий, що ми на силу виживаємо. Ви хочете, щоби ми платили податки, ви хочете, щоб ми розвивали свій бізнес, щоб ці податки йшли на інфраструктуру, школи, лікарні, все решта. А з другого боку, ви забираєте в нас гроші. Більше того – встановлюєте монопольно».
Тобто в нас немає вибору: ви не можете віддати якійсь іншій платіжній системі, ви не можете вибрати. Бо коли, як Віктор каже, «ці гроші підуть кудись інакше». Так, їх заберуть з маркетингу – не будуть мені присилати рожевого котика на картку. Маркетинг маркетингом, але це просто інфраструктура – тобто це як гаманець, у який ти кладеш гроші. І якщо в твій гаманець, коли ти кладеш більше грошей, в ньому ж не залишається більше здачі? Тобто це та сама система: від того, скільки грошей проходить через цей апарат, який лежить на барній стійці, він не швидше зношується. Це не труба якась чи ланцюг на ровері, це електронна система, абсолютно уявна. А гроші йдуть реальні. І тому не треба обманювати людей.
Назвіть суму, яку відрахували ви за минулий рік лише за ці відсотки.
Юрко Назарук: Я знаю, що ми відрахували близько 8 мільйонів. Тобто от вісім мільйонів могли залишитися як дивіденди, пішли б в інвестицію. Чи інвестувати, знову ж таки, в школи, в які ми інвестуємо. Але ми мусіли віддати навіть не знаємо, кому – тобто тим, кому зобов’язала нас держава. І, очевидно, банки в даному випадку кажуть…
Тут якось мав би дійти регулятор, правда ж?
Юрко Назарук: Розумієте, якщо ти платиш десять євро за випуск картки і за обслуговування за кордоном, а тут нам банки кажуть: «Ну, ви ж тут будете платити за картку». Я повинен для себе сам мати цей вибір: якщо я хочу купити термінал – я можу купити його і прогнати через нього мільйон, 100 гривень.
Вибору поки що, на жаль, немає. Але що каже регулятор? Нині в Україні працює 370 тисяч POS-терміналів – це інформація від Нацбанку. За останні десять років ця кількість зросла вп’ятеро, і це стало можливим саме завдяки роботі українських банків. Але у порівнянні з країнами ЄС цього і далі замало – у нас на 1000 громадян є трохи більше дев’яти терміналів. В Європі ця цифра у три з половиною рази більша. Це підтверджують у Нацбанку і дуже обережно наразі коментують можливе регулювання комісії для фінустанов. От давайте почуємо представника Національного банку України з онлайн-прес-брифінгу.
***
Олексій Шабан (заступник голови Національного банку України): «Якщо десять років тому люди знімали майже всі кошти з картки в банкоматі, то зараз вони надають перевагу безготівковому розрахунку. І цьому сприяв розвиток, зростання платіжної інфраструктури. І ми сьогодні дуже стурбовані тією гострою дискусією, яка розгорнулася стосовно необхідності регулювання міжбанківських комісій, законодавчого регулювання.
На нашу думку, ухвалення незбалансованого рішення в цьому питанні може мати негативні наслідки для розвитку платіжного ринку і безготівкових розрахунків у цілому. Ми закликаємо всі зацікавлені сторони знайти компроміс та досягти рішення, спрямоване на збереження фінансової стабільності та захист інтересів українців.
Національний банк спостерігає готовність та бажання платіжних систем та банків-емітентів платіжних карток домовлятися про плавне зниження ставок міжбанківської комісії. Тому ми готові підтримати збалансований компроміс».
***
Отож, у Нацбанку, як ми чуємо, глибоко занепокоєні, стурбовані ситуацією з регулюванням банківської ситуації оцієї, адже 87 операцій зі 100 в Україні – безготівкові. І не дивно, що вони занепокоєні. Пане Вікторе, ваш коментар: як Нацбанк може збалансувати оцей конфлікт між бізнесом і банкірами? І чи не самоусунувся НБУ в цій ситуації?
Віктор Гальчинський: Тут важко, звичайно, коментувати, але те, що говорить зараз Національний банк, то зрозуміло, що має бути… Істина, як завжди, десь посередині. Будь-які жорсткі такі дискусії стінка на стінку не призведуть до якогось компромісу.
НБУ закликає домовлятися.
Віктор Гальчинський: Так, домовлятися. Причому не просто домовлятися в кулуарах, а домовлятися публічно.
А як ви бачите процес домовляння між підприємцями і банками?
Юрко Назарук: Ми ж всі хочемо йти в Європу? Це прекрасний шлях – уніфікувати з європейськими нормами. Кредити в Європі – 2–3%, а в нас 14–15%, нещодавно було майже 20%.
8% – вже як досягнення.
Юрко Назарук: А еквайринг – 0,2%. Прекрасний спосіб врегулювати. Не говорити такі порожні заяви, як Нацбанк говорить, як на прес-конференції по мінських домовленостях. Тут все просто.
Пане Вікторе, як ви бачите модель, аби бізнес і банкіри домовилися?
Віктор Гальчинський: Однозначно, кожна сторона мала би показати, що буде. Будьмо відвертими – ціни не знизяться. Тобто ці кошти від інтерчейнджу підуть на підтримку, на розвиток бізнесу – тобто бізнес зможе залишити певну частину коштів собі.
Щодо емітентів. Я вже казав, що емітенти будуть тоді закривати і будуть пропонувати купувати картки. Те, що стосується пенсійних карт – вочевидь банки просубсидують, але такі звичайні комерційні картки будуть мати абонплату, якісь менші умови, менші вигоди. Говорять про кредитні ліміти, але це побачимо.
А от щодо еквайрингу питання досить серйозне. Тому що при зниженні швидкому до 0,2–0,3% однозначно залишаться тоді тільки ті великі учасники ринку, які і так мають велику частину ринку. Зараз я точно не скажу – десь до десяти банків (може, більше) займаються наданням послуг еквайрингу. Якщо їм стане невигідний цей бізнес, а він досить громіздкий, – вони підуть. У нас залишаться дві–три банківські установи, які теж будуть змінювати модель, тобто будуть, наприклад, пропонувати купувати термінали, за які зараз бізнес не платить. Будуть впроваджувати якісь абонплати все одно, і недомовленість призведе до того, що буде спочатку зниження, а потім через інші шляхи отримання доходу повернеться все на круги своя.
Ми під час ефіру не раз згадували про платіжні системи – Visa, Mastercard. А от що кажуть представники цих платіжних систем в Україні? Вони ж також оприлюднили свої позиції щодо державного регулювання комісій для банків. Чи подешевшають продукти на послуги в результаті банківської реформи? Невже від таких зручних опцій, як кешбек, розрахунки з Apple Pay і програми лояльності, доведеться відмовитися? Чого чекати простим українцям? Можливі сценарії почуємо просто зараз.
***
Віра Платонова (директорка регіонального підрозділу Visa в Україні): «Є два приклади в світі – це Індія і Австралія. В Індії було введене регулювання торгової комісії, і найбільш вигоду знову отримали найбільші торговельні мережі. Більше того, якогось помітного збільшення кількості транзакцій не відбулося взагалі. Більше того, банки скоротили програми лояльності і збільшилися тарифи для людей.
Така сама ситуація і в Австралії. Більше того, динаміка росту безготівкових платежів зменшилася з 30% в рік до 4%. Ось такі результати державного регулювання. Тому дуже важливо розуміти, що дана вимога врегулювати інтерчейндж торгову комісію направлена проти населення України, проти споживача. Витрати українців збільшаться, витрати на обслуговування безготівкової інфраструктури знову впадуть на плечі кінцевих споживачів. Бонусні програми, знижки зникнуть, які надають банки. Це підтверджено, це факт. Мені здається, що війна за ставки інтерчейндж, перерозподіл цих відсотків у кишеню торговців – це не те, на чому ми повинні зараз зосереджуватися в період такого складного етапу для країни – в час великої пандемії».
Олександр Карпов (директор міжбанківської Асоціації членів платіжних систем): «Ті з нас, хто жили під час Радянського Союзу, пам’ятають, що таке дефіцит. Це коли послуги нема або її можна придбати за дуже значні кошти неофіційно. Безумовно, ми не хотіли би, щоби послуга еквайрингу в Україні перетворилася на дефіцит часів Радянського Союзу.
До чого ми маємо готувати український бізнес і українських споживачів? Для пенсіонера, який зараз отримує послугу пенсійної картки безкоштовно, це буде коштувати від (приблизно) 1500 гривень. Для людини, яка отримує зарплату, – від 3000 гривень. І наші шановні партнери з торгівлі мають розуміти: якщо ви зажмете нам все, що ви хочете зажати, то ми будемо шукати будь-які варіанти, які змусять вас заплатити за цей непотріб».
***
Ну, недарма кажуть, що гроші люблять спокій. Не добирають слів представники платіжних систем в Україні. Юрку, на вашу думку, який відсоток був би компромісний на сьогодні? Аби не було отаких заяв.
Юрко Назарук: Ну дивіться, тут не питання в заявах. Тут, як на мене, доволі агресивна позиція.
Абсолютно, безапеляційна.
Юрко Назарук: «Якщо торговці…». Та при чому тут, які торговці? Це нормальний цивілізований бізнес, малі підприємці. Тобто людина, яка шиє мешти, міняє колеса – вони всі віддають гроші оцим людям, при яких ми – як торговці. І ці гроші не залишаються в Україні. Лише, очевидно, оця комісія інтерчейнджу – вона не залишається в Україні. Так, комісія, яка залишається в банках – тут, але вона все одно є міноритарною в цьому тарифі.
І нам важливо, щоби ці гроші залишилися в державі, йшли на розвиток. І ці гроші, про які говорять представники банків, – минулого року тільки торгові мережі заплатили понад 22 мільярди. Уявіть собі суму, наприклад, для бюджету Львова. 22 мільярди грошей вони заплатили як комісію посереднику. І, очевидно, для нас абсолютно нормально це зробити так, як є в Європі – ми нічим сильно не відрізняємося. Ми б хотіли, щоби ця комісія була або як в Америці (зі стабільним невеликим), або як в Європі. І те, що нас страшать, що в нас заберуть бонуси і красиві картки, і не будуть бігати дівчата і пропонувати послуги і картки – та окей, ми готові купити ці картки, це пластик, він не може коштувати дорого. Це, що стоїть у нас, власне ця послуга еквайрингу – це простий девайс. Ви ж знаєте, що є банки, яким ти можеш просто потрусити одним телефоном біля іншого – і без жодної комісії мої гроші перейдуть на ваш рахунок, з рахунку на рахунок.
То в даному випадку це виконує функцію того самого POS-терміналу. Не треба нас страшити якимись неймовірними девайсами, які є надзвичайно складними. Це віртуальні гроші. Тому тут основна задача – це просто привести це у відповідність зі світовими нормами в розвинених країнах. Ось і все.
От ми могли почути, як представник карткового бізнесу каже, що може зрости обслуговування пенсійних карт і так само зарплатних. 1500 за пенсійну картку – як на мене… Або людина відірвана від реальності і не знає, що більшість пенсіонерів тільки й отримують 1500 на свою картку. І як вони можуть заплатити 1500 комісії – теж складно уявити. Пане Вікторе, як ви прокоментуєте отаку агресивну позицію представників Visa і Асоціації?
Віктор Гальчинський: Зрозуміло, що платіжні системи захищають тут свої інтереси – це зрозуміло, це видно. Але однозначно, що таких комісій, які називалися – 1500 гривень на місяць, 3000 гривень на місяць – не буде. Тому так само це ринок, так само це має працювати. Інша справа, що тариф може бути сформований банком-емітентом таким чином (гіпотетично), що тому ж клієнту буде вигідніше просто знімати ці кошти у своїх банкоматах.
Як було колись.
Віктор Гальчинський: Так. Тобто ця сума, яку він називає – вона буде розкидатися, розмазуватися по цих транзакціях. Однозначно, що оце швидке зниження призведе (тут Юрко слушно зауважив) до альтернативних способів розрахунку – це перекази з картки на картку, які у нас доволі популярні, вони популярніші, ніж в Європі, деякі банки забезпечують їх без комісії.
І вже, до речі, ми бачимо такі перерахунки коштів з картки на картку при розрахунках в торгових точках, і вони заміняють цей еквайринг. Чи добре це? Це буде вигідно, з одного боку, обом сторонам – бізнесу і людині, яка платить. Але з другого боку, ці речі вже будуть непрозорі – вони вже будуть такі, як готівка.
Українці не були б українцями, якби не знайшли цей шлях.
Юрко Назарук: Дуже прозора і звичайна схема для того, щоби пояснити це більшості людей. Ти береш свою ціну (от в мене кава коштує 30 гривень) і всі свої еквайринги додаєш окремо. Нехай людина собі вибирає, чи хоче вона заплатити це карткою плюс 2%, чи вона хоче заплатити іншим способом за ту саму ціну. Але тоді у людини є вибір, і вона знає: «Ой, так круто заплатити карткою, я собі пікнув; або я віддав готівку, або зробив це іншим способом». Ось і все. А коли цей тариф зашитий так, що люди навіть про нього не знають, він сидить, і власне підприємці мають сплачувати … Тоді, як на мене, це не до кінця прозора схема.
Дякую. Чим закінчиться конфлікт між підприємцями, банками та платіжними системами, в який втягують і парламент? Наразі питання відкрите – щонайменше до голосування в цілому закону про платіжні послуги. Адже будь-які наслідки можуть відбитися на кожному, хто має банківську картку.
Я дякую за участь у програмі Юркові Назаруку – підприємцю та співвласнику «Холдингу емоцій “!FEST”». А на Skype-зв’язку із нами був Віктор Гальчинський – економічний експерт, який допоміг нам розібратися в термінах еквайринг та інтерчейндж.
А це була програма «Стінка на стінку», ми зустрінемося із вами вже наступного вівторка о 22:30 на 24 каналі та ZAXID.NET. Коментуйте та ставте свої вподобайки на наших діджитал-платформах, підписуйтеся на наш YouTube-канал. Я ж дякую, що ви залишаєтеся з нами. Бережіть себе та рідних, щасти.