Останнім часом проблема змін в освіті постійно перебуває в полі зору громадської думки. Висвітлюються окремі важливі аспекти освітянської діяльності, пропонуються ті чи інші новації, але часто відчувається методологічна слабкість, несистемність пропозицій.

Про це у своїй статті для DT.UA пише президент Національної академії педагогічних наук України, академік НАН і НАПН України, міністр освіти і науки України (1999-2005 рр.) Василь Кремінь.

Науковець зазначає, що українське суспільство не має чіткого усвідомлення, чому, що і як слід змінювати в освіті. «В основі цього часто лежить нерозумінням сутності сучасних цивілізаційних змін та нових вимог, які вони ставлять перед людиною, її життєдіяльністю, нездатність помістити розвиток освіти у контекст підготовки людини до життя у ХХІ столітті», – пише автор. Тож, наголошує В.Кремінь, зміни в освіті потрібні за таких причин:

 Перше. Людство ввійшло у новий тип цивілізації – інноваційний. Отже, необхідно по-новому визначити мету навчання і функції навчального процесу. Сьогодні, як ніколи раніше, актуальні два завдання: – виробити в дитини уміння, навички і бажання навчатися впродовж життя, щоб завжди бути конкурентоспроможною, а також навчити її того, що стане основою, методологією життя та діяльності людини в цілому.

Друге. Сучасна цивілізація істотно розширила комунікативне середовище, в якому живе і діє людина. В освіті треба змінити сам спосіб включення особистості в навчальний процес. На заміну суб’єктно-об’єктним відносинам між тим, хто навчає, і тим, хто навчається, мають прийти суб’єктно-суб’єктні, при яких обидва учасники навчального процесу активні, рівноправні у взаємодії і взаємно пошановані.

Авторитарну репресивну педагогіку слід замінити на демократичну педагогіку толерантності як у школі, так і в університеті. Це потрібно не так освіті, як суспільству: стабільна демократія може бути лише там, де є критична маса людей – носіїв демократичних цінностей, не здатних жити в авторитарному середовищі.

Третє. Розвиток людства набув глобального характеру, що робить конкурентоспроможною лише людину, здатну жити і діяти в такому просторі. Тож вивчення англійської має стати обов’язковим для всіх школярів.

Четверте. Нові часи вимагають кореляції системи цінностей, які ми хочемо бачити в дітей. Зокрема, дітей треба орієнтувати на бажання бути успішними в житті. Це має стати важливим стимулом до якісного навчання замість мотивації методами авторитарної педагогіки, до того ж орієнтує людину на максимальну самореалізацію.

П’яте. Сучасний світ не лише поставив перед освітою нові завдання, а й створив для неї нові можливості. Передусім це сучасні інформаційні технології, які забезпечують щонайменше три функції: комп’ютерну грамотність; індивідуалізацію та інтенсифікацію освітнього процесу; новий тип навчальної діяльності – дистанційну освіту.

Шосте. Взяття за провідну ідею сучасної освіти дитиноцентризму, який передбачає максимальне наближення навчання і виховання кожної дитини до її індивідуальності. Такий підхід дозволить дитині пізнати себе, розвинути себе на основі власних здібностей, а ставши дорослою – максимально самореалізуватися, що є неодмінною умовою особистого щастя і динамічного та несуперечливого суспільного прогресу.