Україна втрачає тисячі гектарів полезахисних лісосмуг, які мають захищати сільськогосподарські угіддя від посухи та ерозії ґрунтів, повідомила Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).
Відомство провело дослідження стану захисних насаджень. Воно проводилося в 12 регіонах, де проблема стоїть особливо гостро, а саме – у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській областях. В усіх областях виявлено серйозне відхилення фактичних площ зелених захисних насаджень від показників, визначених за даними експлікації землі в проектах роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарських підприємств (1995-1997 рр.). Загальні втрати в 12 регіонах становлять 10,071 тис. га.
«У більшості випадків дерева просто вирубують місцеві жителі для побутових потреб або для перепродажу у вигляді дров або пиломатеріалу», – йдеться в повідомленні.
Найбільші втрати захисних лісосмуг полів зафіксовано в південних регіонах України: Херсонській (3271,2 га), Запорізькій (2266,4 га), Миколаївській (1653,8 га) та Одеській (1638,1 га) областях.
Держгеокадастр зазначає, що полезахисні лісосмуги затримують сніг і зберігають вологу для майбутнього врожаю, не дають зливам змивати родючий ґрунт із полів, стримують вітер та пилові бурі.
За експертними оцінками, на полях, захищених лісовими смугами, швидкість вітру знижується на 20-30%, вологість повітря збільшується на 3-5%, удвічі знижується непродуктивне випаровування вологи. Врожайність зернових підвищується на 5-7 ц/га. Наявність лісосмуг є важливою умовою ефективного агровиробництва в степових регіонах України, де якраз і зафіксовано найактивніше їх знищення.
«На основі проведеного моніторингу ми готуємо розгорнуту аналітику в розрізі областей України. Вся інформація буде передана до Кабінету міністрів України для вжиття необхідних заходів», – зазначив голова Держгеокадастру Максим Мартинюк.
За його словами, ця проблема ще раз доводить необхідність впровадження в державі ефективного механізму контролю використання та охорони земель.