В українських кінотеатрах триває прокат німецького номінанта на «Оскар», фільму «Учительська». Її прем’єра відбулась на Берлінському кінофестивалі, а нещодавно картина отримала номінацію на премію «Оскар» у категорії «найкращий міжнародний фільм». В Україні прокатом фільму займається компанія «Артхаус Трафік».
Головна героїня – молода вчителька-ідеалістка Карла Новак. Коли одного з учнів школи підозрюють у крадіжці, вона вирішує докопатися до суті справи. Однак її дії згодом призводять до непередбачуваних наслідків. Одна драматична подія перетворюється на психологічну війну, а сама Карла опиняється між своїми ідеалами та шкільною системою, де наслідки її дій загрожують зламати її саму.
Режисер і співавтор сценарію – Ількер Чатак, володар студентського «Оскара» 2015 року за свій короткий метр «Садакат». Операторка – Джудіт Кауфманн, відома за свою роботу над фільмом «Корсет» про австрійську імператрицю Сісі.
Головну роль у картині зіграла Леоні Бенеш, відома за своїми роботами в серіалах «Корона» й «Вавилон-Берлін», а також у фільмі Міхаеля Ханеке «Біла стрічка».
Світова прем’єра відбулася на Берлінському міжнародному кінофестивалі, фільм показали в секції «Панорама».
Ількер Чатак написав сценарій спільно зі своїм шкільним другом й давнім творчим партнером Йоганнесом Дункером. Деякі сюжетні моменти у фільмі, зокрема обшук учнів після крадіжки, ґрунтувалися на реальних історіях, які відбувались у колишній школі Чатака та Дункера. Про це режисер розповів на Берлінале.
Фільм справді сприймається як напрочуд реалістична історія. Проте тут справа не лише у сюжеті. Буквально усі його складові працюють на це. Школа, де відбуваються усі події фільми, виглядає замкненою у собі структурою, ієрархічною системою, що є інструментом тиску та джерелом психологічних травм. При тому, що зовні все виглядає дуже пристойно. Але усі проблеми суспільства, закамуфльовані нульовою толерантністю до злочинів, ніби зосередились у цій звичайній школі, схожій на всі школи одночасно.
Ні, тут немає екстремальних подій, тут немає ангелів та демонів. Зрештою, сама головна героїня у своєму прагненні до справедливості не завжди ідеальна. Це цілком звична історія, за якою цікаво спостерігати.
Цікаво, бо це добре зроблене кіно, про яке важко відповісти коротко: а про що воно?
Тут є багато усього, і водночас немає вибухових чи екстраординарних подій. У цьому й сила фільму. Він є своєрідним дзеркалом, у яке кожен може зазирнути та побачити щось своє. Це скромне, але майстерне, універсальне та дуже привабливе кіно, яке тримає увагу глядача як справжній трилер винятково майстерністю, а не сюжетними колізіями. Хоча і питання «а що ж далі?» є у картині далеко не останнім. І воно виходить за рамки фільму. Додумайте, мовляв, самі.