Чин освячення нового храму в Уневі провів на Вознесіння Владика Юліян (Ґбур). Після цього Єпарх Стрийський відслужив архієрейську літургію в другому за всю історію Унева парафіяльному храмі. Цього року виповнюється 335 років від часу будівництва першого парафіяльного храму в Уневі.
Як повідомив ZAXID.NET прес-секретар Стрийської єпархії о. Павло Худ, про будівництво нового храму в Уневі вперше заговорили 1996 році. Передбачалося, що це мала бути невелика каплиця, будівництво якої розпочалося 1999 року. Проектна пропозиція була розроблена архітектором Тарасом Стахівим, який походив з цього села.
Побудувати церкву запропонував Владика Юліян, Єпарх Стрийський, шляхом внесення змін до проекту розширення каплиці. Часто перебуваючи в Уневі Владика бачив, як люди літнього віку долали значний шлях через село, щоб потрапити до Унівської лаври. Будівництво церкви розпочалось недалеко від місця, де ще у XVIII столітті стояв перший дерев'яний храм.
Довiдка ZAXID.NET
Історія Унівської парафіяльної церкви бере свій початок 1722 року. Для потреб новоствореної парафії з території монастиря було передано дерев'яний храм Вознесіння Господнього. Сам храм був збудований в 1672 році за часів митрополита Атанасія Шептицького. Митрополит також забезпечив парафію всім необхідним майном для її належного функціонування. 2 вересня 1787 року новий австрійський уряд оголосив список монастирів, які підлягають закриттю. До цього списку потрапила також Унівська лавра, яка була закрита в 1790 році. В тому ж році було розібрано стару дерев'яну парафіяльну церкву Вознесіння Господнього. Відтак, на території монастиря було засновано парафію і монастирська церква стала парафіяльною. Стараннями Галицького митрополита Михайла Левицького (1774 - 1858) в 1817 році монастирські маєтки було повернуто церкві. При монастирі також діяла Унівська парафія. За часів митрополита Андрея Шептицького в Унівській лаврі відродилося монастирське життя, яке поглиблювало свої традиції до ІІ Світової війни. В 1946 році було закрито монастирську церкву аж до виходу церкви з підпілля 1989 року.