Пандемія коронавірусу змінила чимало систем у світі. Через карантин люди почали більше працювати в режимі онлайн, ретельніше ставитися до особистої гігієни й дотримуватися так званої соціальної дистанції. Зачепило це й університети: і студенти різних країн світу закінчують літній семестр в режимі онлайн. ZAXID.NET поспілкувався зі студентками трьох країн – України, Польщі та Австрії, щоб дізнатися, наскільки сильно змінилося їхнє навчання.
Вікторія Дяченко, Львівський національний університет, Україна
Вікторія от-от завершить третій курс на факультеті журналістики. У дівчини — екзаменаційна сесія, і 19 червня у неї крайній іспит. «Готуюсь, ніби перед боєм. Це вельми незвична сесія, але все йде добре, тьху-тьху», – всміхається студентка.
Наразі навчання відбувається дистанційно, каже Вікторія: «Це легко, бо не треба добиратися маршрутками і сидіти у задушливих аудиторіях. Але як же я за цим скучила!»
Вікторія навчається на різних платформах. В бій іде комунікаційне програмне забезпечення для відеозв’язку ZOOM, месенджери, а готові роботи – здебільшого есе, дівчина пересилає через електронну пошту та фейсбук. А бали за виконані завдання, заліки та іспити можна переглянути в електронному журналі успішності університету. Такий онлайн-кабінет є у кожного студента. Там можна переглянути й середній бал успішності – це вже для тих, хто претендує на стипендію чи «червоний» диплом.
Цей е-журнал в університету був і давніше. Але лише зараз запрацював на повну потужність. Усі студенти переглядають результати сесії саме там.
«Коли приступимо до навчання в університеті – наразі невідомо. Сподіваюся, у вересні я востаннє сяду за парти улюбленого журфаку», – завершує розмову дівчина.
Яна Резник, Віденський економічний університет, Австрія
21-річна франківчанка навчається в Австрії – вивчає економіку. Для цього обрала Віденський економічний університет. Навчання у Яни саме добігає кінця – уже потрохи починаються іспити. Але карантин вніс свої корективи у жваве життя університету. Тож тепер дівчина вчиться й працює з дому.
«Для мене онлайн-навчання – дуже зручне, бо нікуди не треба виходити, – сміється Яна. – Не треба ходити, а на це у Відні витрачається достатньо часу. Зараз з одного боку це дуже зручно, з іншого боку – не всі предмети є настільки круто підготовлені. маю на увазі, що не всі викладачі постаралися для того, щоб зробити це дистанційне навчання зручним».
Яна вчиться за допомогою онлайн-платформи. Там студенти отримують завдання, матеріали для підготовки. На цьому сайті будуть складати й іспити. Така система працювала і до карантину, каже Яна Резник: «Раніше вона була лише для матеріалів, які потрібні для навчання, ми мали там так звані "попередні іспити", приклади, тести. Це все було суто для того, щоби ми тренувалися перед екзаменом. А зараз сам екзамен проходитиме, власне, на цій платформі».
А от списати навряд чи вдасться: під час іспиту студенти надають викладачеві доступ до робочого столу, камери та звуку. І комісія слідкує за тим, чи не порушують студенти правил доброчесності. Але якщо «завис» інтернет – не біда. Можна звернутися у технічну підтримку, прикріпити скріншот екрану й перескласти іспит іншого дня.
Невідомо, коли Яна повернеться до «живого» навчання. Але ще у вересні, каже дівчина, скоріш за все ще навчатиметься в режимі онлайн.
Наталія Климончук, Варшавський університет, Польща
Наталія навчається на факультеті журналістики. Ще з 15 березня дівчині спершу відмінили навчання: «Нам сказали, що через пандемію вводять карантин, занять не буде, але університет вирішує, як щонайшвидше розв’язати цю проблему».
А вже за кілька днів дівчина отримала повідомлення, що навчання продовжуватимуть дистанційно. Усе відбувалося через платформи Google-meets або Google-classrooms. На цих веб-сайтах викладачі створювали зустрічі, формували студентів на групи і надсилали матеріали. Можна було й спілкуватися з викладачем телефоном. А ось ZOOM польські студенти не використовували. У країні переживали за витік особистої інформації. «Один з університетів – Варшавська політехніка, мав такий досвід, що під час пари до системи зайшов хтось чужий і "стягнув" інформацію про студентів. Потім був скандал в університеті, бо стягнули інформацію приватну, оцінки, додаткові дані студентів. І тому наш університет не використовували ZOOM як платформу взагалі», – розповідає дівчина.
Студентам організовували пари, їм влаштовували онлайн-зустрічі з практиками. Домашні завдання зазвичай виглядали так: спершу пояснювали тему, тоді просили підготувати завдання.
«Мені не треба було летіти на пару в інший кінець міста і витрачати багато часу, слухаючи редактора про те, як виглядає робота в його редакції. То мені було значно простіше ввімкнути це вдома на комп’ютері і навіть паралельно собі щось робити, але я слухала лекції — записувала важливе, ставила питання, тобто комунікація була», – розповідає Наталія.
У студентів були дедлайни на виконання завдань. Тож з дому Наталі працювалося легко: домашню роботу вона виконувала тоді й там, де дівчині було комфортно.
«Якщо чесно, навчання у режимі онлайн має свої плюси та мінуси. Плюси – це те, що я мала можливість повернутися додому, побути з рідними. Водночас я не могла сконцентруватися на навчанні. Були великі мінуси – бо є й старші викладачі, які й близько ніколи не контактували з комп’ютерами, тож за них підготовку робили інші люди», – ділиться Наталя.
Сесію дівчина почне складати у липні. Наразі дівчина не знає, чи прийде в університет у жовтні на наступний семестр: поки що кінцевого рішення щодо дистанційного чи «живого» навчання немає.