7-й Європейський з’їзд ендоскопічних дитячих хірургів, який проходив 27-29 вересня у Вроцлаві, додав мені, дитячому хірургу, оптимізму. Медицина у світі настільки пішла вперед, що для багатьох лікарів (не лише українських) дії колег зі США видаються фантастичними. Скажімо, кінолекція професора з м. Цинциннаті (США) Жозе П’єро, під час якої він поділився з нами новими методиками усунення вад розвитку дітей ще в утробі матері, не залишила байдужим нікого.
Уявіть ситуацію. УЗД вагітної показало, що малюк має певні дефекти, скажімо, може народитися без ніжки чи зі спинно-мозковою грижею. Але цьому можна запобігти. Нині є методики, які дозволяють ці дефекти у плода вчасно виявити, і є методики, за допомогою яких ці дефекти можна відкоригувати ще в утробі матері й дати можливість дитині народитися здоровою.
Скажімо, у немовляти, яке ще в утробі матері, виникла на руці чи нозі перетяжка (спайка), яка не дає кінцівці далі розвиватися. Якщо її не забратися, малюк народиться без руки чи ноги. Але можна цю перетяжку пересікти спеціальним лазарем і дитина народиться абсолютно здоровою.
Перед з’їздом дитячих хірургів професор Жозе П’єро саме був у Туреччині, де допомагав колегам усунути спинно-мозкову грижу у плода. Під час таких операцій дитину не від’єднують від матері, вона зв’язана з нею пуповиною. Після операції дитина й надалі залишається в утробі матері, розвивається й чекає свого часу, щоб з’явитися на світ.
Звісно, ці операції – архіскладні, ювелірні, де кожен рух хірурга має бути точний, чітко розрахований тощо. І вони не з дешевих, в них задіяне найсучасніше дороговартісне обладнання, але в США вкладають в такі центри величезні інвестиції, бо вони – майбутнє медицини.
Центрів хірургії плоду, в яких й усувають різні дефекти розвитку дітей, у світі не так вже й багато. Вони є в Іспанії, Бельгії, Ізраїлі і США.
Американські центри – найпотужніші. Професор Жозе П’єро та хірурги його центру за останні 5 років провели понад 1000 операцій з усунення дефектів розвитку плода в утробі матері.
Але найцікавіше, що такі операції могли б робити і у Львові. І мова про створення центру хірургії плода у Львові вже йде. Правда, для створення такого центру потрібні чималі державні інвестиції, але держава має бути зацікавлена у тому, щоб у нас народжувалися здорові діти, а не діти-інваліди.
Але найбільша, на мою думку, проблема навіть не у дороговартісному обладнанні, якого у нас нема. Є чимало закордонних і вітчизняних меценатів, які готові нам допомогти його придбати. Проблема в іншому: чи готові львівські медики використовувати світові медичні новації на практиці?
Колеги, з якими я був на з’їзді у Вроцлаві, а це дитячі хірурги з Львівської обласної дитячої лікарні «ОХМАТДИТ» Олег Содома, Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру – Петро Бабій, Львівської міської дитячої лікарні – Галина Курило, Дмитро Грицак і професор кафедри дитячої хірургії Львівського національно мед університету ім. Д. Галицького Андрій Переяслов, готові до новацій. Ми готові вивчити цей світовий досвід і впроваджувати його у нас. Але питання ще у тому, чи готові до таких кроків акушер-гінекологи, адже в операційній хірурги і акушер-гінекологи мають працювати у парі й разом нести відповідальність за вагітну і її ще ненароджену дитину. Так є у клініках Європи. Чи захочуть акушер-гінекологи взяти на себе додаткову відповідальність?
Інший крок вперед у медицині – роботична хірургія з використанням робота Да Вінчі. У багатьох країнах роботи-хірурги − це вже не новинка. Їх широко використовують у хірургії, зокрема, в малоінвазивній (малотравматичній) дитячій хірургії.
У багатьох людей, особливо тих, хто не має медичної освіти, використання хірургічного робота викликає жах. Як можна довірити своє здоров’я, а загалом і життя, якійсь машині-роботу? Не варто асоціювати хірургічного робота Да Вінчі зі звичайним роботом, скажімо, прибиральником. Хірург і хірургічний робот працюють у парі, він - безвідмовний помічник хірурга. Робота Да Вінчі придумали вчені на допомогу людині, щоб зробити хірургію бездоганною, мінімізувати потенційні помилки, які властиві для людини. Адже в робота відсутній тремор рук, емоції, у нього більш точні рухи тощо.
Я бачив хірургічного робота безпосередньо в роботі, коли торік стажувався у Центрі малоінвазивної хірургії на базі дитячого шпиталю Рокі Маунтін у м. Денвер (Колорадо). Скажу відверто: такий тандем (хірург і хірургічний робот) здатний зробити операцію перфекційною.
Сьогодні роботи-хірурги нині є практично у всіх країнах Європи, є вони і у наших сусідів – поляків, угорців, румунів. І у білорусів також є. В Україні, на жаль, наразі їх нема. Але вірю, що вони обов’язково будуть, у Львові зокрема, і мені й моїм колегам вдасться з ними попрацювати, рятуючи хворих дітей. Коли? Це лише питання часу, бо без них важко вже уявити медицину у найближчому майбутньому.
19 жовтня у Львові відбудеться українсько-польський з’їзд дитячих хірургів, на якому буде ще один цікавий обмін різними методиками з порятунку дітей. Своїм досвідом з львівськими колегами поділиться відомий дитячий хірург з Катовіце, уже знаний у Львові професор Януш Богосевич.