Наближається перше вересня… Школярі і їх батьки пильнують, чи не забули чого купити з шкільного приладдя і чекають на перший урок. Освітяни думають про те, яким буде новий навчальний рік. Вже другий рік поспіль ми зустрічаємо 1 вересня в умовах пандемії коронавірусу і це викликає занепокоєння. В першу чергу тим, чи зможуть діти прийти до своїх класів? Чи безпечно буде приходити до шкіл? Чи захищені будуть вчителі?
В Міністерстві освіти повідомили, що станом на 27 серпня в Україні вакцинована половина вчителів. Станом на 29 серпня на Львівщині першу дозу отримали майже три чверті освітян — 73%. І це один з найвищих показників по країні!
До таких необхідних 80% лишається небагато. Однак чимало освітян відмовляються вакцинуватися з різних причин. Хтось боїться побічних ефектів, незважаючи на те, що медики твердять, що саме вакцинація дозволяє перенести ковід легше, без ускладнень. Хтось каже, що вакцина не працює, адже люди все одно хворіють. Однак, жоден виробник вакцини не дає 100% гарантії, але вакцинація дозволяє сповільнити епідемію. Ще хтось каже, що їм забороняють релігійні переконання, але представники українських церков неодноразово говорили про те, що вакцинація є турботою про здоров'я і не суперечить християнським нормам.
Вакцинація в Україні не є обов'язковою. Ніхто не має право заборонити приходити на роботу викладачу, який не хоче щепитися з тих чи інших причин. Цікавим є світовий досвід в цьому плані. У Нью-Йорку, наприклад, вчителів зобов'язали зробити щеплення до початку навчального року, нещеплені змушені будуть регулярно робити тести на коронавірус. Невакциновані викладачі мають робити тести і в Ізраїлі.
Вчителям необхідно вакцинуватися, бо вони працюють з великою кількістю дітей. І дуже важливо, щоби навчання проходило не онлайн, а в шкільних класах, не за моніторами, а в безпосередньому спілкуванні. Пам'ятаємо, як непросто було і викладачам, і учням, і особливо батькам під час минулорічного жорсткого карантину, коли школи були зачинені і всі були змушені перейти в інтернет. Одні освітні заклади були готові до того більше і мали необхідну матеріальну базу. Для інших, особливо шкіл у сільській місцевості, це стало несподіванкою і випробуванням. Зараз запровадили ковідну субвенцію, за якою школи можуть готуватися до запровадження дистанційного навчання і закуповувати ноутбуки. Але і вчителі, і діти хотіли би навчатися безпосередньо в класах.
Якість дистанційної освіти виявилася не дуже високою. Багатьом школярам, особливо маленьким, було непросто засвоїти новий матеріал. Особливо першачкам, яким потрібно бодай кілька місяців походити до школи, щоби психологічно налаштуватися, зрозуміти, що таке навчання, а не одразу опановувати дистанційне навчання. Вчителі мали в найкоротший термін перелаштуватися до викладання онлайн, що не завжди було просто. Батьки мусили приділяти дуже багато часу організації своєї роботи і навчання, мусили контролювати, чи включаються діти на уроки в zoom, чи все технічно в порядку. Навряд чи вчителі і учні хотіли би повторити той досвід.
Однак це не виключено. Згідно з постановою Кабміну, школи, в яких буде вакциновано не менше 80% персоналу шкіл, продовжать роботу, навіть якщо регіон вийде з “зеленої зони”. А інші змушені будуть перейти на дистанційне навчання. В управлінні освіти ЛМР повідомили про те, що на дистанційне навчання також переходитимуть класи, в яких більше половини дітей опиняться на самоізоляції. Ніхто не відміняв інші способи захисту — захисні щитки у вчителів, масковий режим на перервах, соціальну дистанцію, дезінфекцію. Але вакцинація — це дієвий спосіб вберегти учнів і викладачів.
Ми від облради звертались з закликами максимально поширювати ідею вакцинації серед вчителів ще навесні. Зараз, нарешті, оголосили конкурс для шкіл, де щеплення матимуть більше 80% вчителів — школи зможуть отримати цінні подарунки. Але найкращий подарунок — це безпека вчителів і учнів.
Висновок дуже простий: якщо ми хочемо, щоби школи працювали і діти отримували якісне навчання, то маємо зробити все, щоби вчителі були вакциновані. Зараз у Львові немає проблем з вакциною — її, як то кажуть, до кольору, до вибору. Питання лише в тому, щоби вчителі розуміли необхідність такого кроку.