На Львівщині від небезпечної інфекції сказу уже декілька років вакцинують диких тварин. Залучають для цього авіацію.
Цього разу ліки для звірів під виглядом смачної принади розкидатимуть у полях та в лісі до кінця наступного тижня. Три літаки щодня здійснюють по два вильоти.
Вантаж для них специфічний. На вигляд ― великі бульйонні кубики. А от пахнуть смітником. Це і є вакцина проти сказу для диких тварин. Апарат з літака розкидає її дозовано ― по 25 кубиків на квадратний кілометр площі.
Таку авіавакцинацію в Україні фінансує Євросоюз, аби вздовж наших кордонів убезпечити себе від поширення сказу. Вакцина французька. Приманка, у яку її закладають, українська. Для тварин і людей вона безпечна.
«Лисиці, вовки, єнотовидні собаки, які є основними переносниками захворювання, знаходять її в природі, прокушують, одночасно розкусують блістер з діючою речовиною, в якій є антиген і він розповсюджується в ротовій порожнині. Це прирівнюється до ін’єкції. Препарат всмоктується у мигдалини тварини», ― розповів директор підприємства-виробника Ярослав Шарай.
Але мало розкинути, потрібно ще переконатись, хто ж цю вакцину з’їв. «Якщо ми сьогодні розкинули вакцину, через півроку починається контрольний відстріл диких тварин – рисей, вовків, єнотів. Відбирається кров і відбираються щелепи. Бо на зубах залишається слід від цих приманок. Так це контролюється. Відібрані проби ми надсилаємо до Києва. Там їх досліджує єдиний в Україні науково-дослідний інститут», ― пояснив начальник Держпродспоживслужби у Львівській області Володимир Подоляк.
За останні чотири роки, стверджують ветеринари, сказу серед диких тварин на Львівщині все менше. А щоб мати детальнішу статистику лісової вакцинації, на контрольних точках у лісі кубики з блістерами розкладають також вручну.
«Контроль проводиться на четвертий, восьмий, п’ятнадцятий день. Ми бачимо активність поїдання вакцини лисицями, тобто м’ясоїдними тваринами», ― зазначив начальник обласного відділу протиепізотичної роботи Михайло Демчишин.
«Найперше чують цю приманку з вакциною молоді лисенята, тому що то дуже привабливий для них ароматний кубик. Вони приходять і поїдають його. При потраплянні в організм він проводить імунізацію. Якщо лис був хворий, відповідно при імунізації він помирає», ― пояснив начальник Дрогобицької районної ветлікарні Валерій Мацюк.
Розпізнати скажену лисицю можна ― часто вона виглядає хворою. А поводиться незвично: безстрашно підходить до житла, нападає на домашніх тварин або людей.
«Але вона не завжди агресивна, можна іноді навіть її погладити. І тоді слина попадає на руку, а на ній може бути рана, людина заражається. На вигляд видно, особливо, коли вже явна клініка ― параліч щелепи, відвисла нижня щелепа, слинотеча. В домашніх тварин при сказі водобоязнь, бо вона не може ковтати. Параліч глотки, даєш їй воду, а вона боїться води, бо не може ковтнути», ― розповів в.о. начальника Держпродспоживслужби у Дрогобицькому районі Володимир Білас.
Інкубаційний період сказу дуже довгий. Є навіть випадки до 18 років, стверджують ветеринари. А заразитись можна навіть від шкури тварин на базарі.