У неділю, 10 березня, о 13:00 відомий радянський політв’язень, поет, публіцист, історик та діяч українського національного руху Валентин Мороз у Національному музеї меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» знайомитиме із двотомником своєї монографії «Україна у двадцятому столітті».
Видані у Львові упродовж 2005—2012 років два томи монографії «Україна у двадцятому столітті» Валентина Мороза відзначаються особливим стилем викладу, що робить історіографічний твір захопливим чтивом, повідомляє прес-центр Центру досліджень визвольного руху:
У спробі уникнути пропагандистських штампів, автор не зуживає до історичних осіб однозначних наличок героїв чи зрадників, а намагається подати мотивацію їхніх дій у певні періоди, кожен із яких по-своєму був суперечливим і складним. Діячів, котрі волею обставин чи іронією долі опинялися біля керма історичних процесів та на чолі української держави, Валентин Мороз змальовує як у позитивних, так і в негативних ракурсах, оцінюючи їхні вчинки суто на базі історичних фактів, а не особистого ставлення.
Загальним же ключем монографії є україноцентричний погляд дослідника та аналітика на національно-визвольну боротьбу українців та проблеми становлення і втрати держави не тільки на початку XX століття, а й після II та III світових воєн.
Читачам, заінтригованим останньою, автор пояснює, що завершилася вона наприкінці 1980-х в Афганістані. Від цієї часової межі історик має намір написати третій том монографії. Але вже під завісу другого виокреслює таку злободенну проблему, як шизофренічний ренесанс неосталінізму, що стає бичем нашого суспільства нині.
Довідка
Валентин Мороз народився на Волині у 1936 році, здобув вищу освіту на історичному факультеті Львівського університету, працював у школі, викладав у Луцькому та Івано-Франківському педінститутах. Арештований у вересні 1965 року, засуджений за статтею 62 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 4 років таборів. Покарання відбував у мордовському таборі ЖХ-385-17-А, внаслідок чого у самвидаві з’явився його «Репортаж із заповідника імені Берія».
Після звільнення в 1969 році написав статті «Серед снігів», «Хроніка опору», «Мойсей і Датан», поширювані самвидавом та неоднозначно сприйняті інтелігенцією, яка, проте різко зреагувала на повторний арешт автора у червні 1970 році та засудження його до 6 років спецтюрми, 3 років таборів особливо суворого режиму і 5 років заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Це викликало понад 40 протестів до Верховного суду УРСР, у США й Канаді відбулися демонстрації біля радянських посольств і консульств.
Мороз відбував тюремне ув’язнення у Владимирській в’язниці, де безтерміновим голодуванням домагався переведення до табору. У мордовському таборі також брав участь у голодуваннях і заявах протесту, однак був остракований співв’язнями за антисемітські погляди та нетерпимість. 1979 року СРСР позбавив громадянства та обміняв Мороза й іще чотирьох дисидентів на двох радянських агентів КГБ. На еміграції Мороз спершу жив у США, викладаючи в Гарвардському університеті, згодом — у Канаді, де працював радіожурналістом. Від 1997 року постійно живе у Львові, читаючи лекції з історії України.