Прокинувся від того, що в голові якесь голосисте чудовисько тупнуло каблуком: “Ваааааалєнкі, вааааалєнкі, да нє подшити, старінькі!”. Після чого безжальний тремор балалайки видав фрагмент “Ех, яблочка да на тарєлочкє”, доповнений улюбленим вокалом Владіміра Путіна: “Дайтє, дайтє мнє пєсєн расєйскіх...”.
Це я напередодні дивився Перший національний. Двогодинний святковий концерт, у прайм, без жодної перерви на рекламу чи анонси каналу. Як ви вже, напевно здогадались, це був не концерт Мадонни чи сера Елтона Джона. Концерти Мадонни чи сера Елтона Джона не починаються піснею “Сєвастополь – гордость рускіх моряков” у виконанні ансамблю пісні й танцю Чорноморського флоту Росії.
У соціальних мережах нині поширені демотиватори, скомпоновані з двох зображень: “очікування” та “реальність”. Це коли у телепрограмі написано: “Святковий концерт до Дня флоту України”. Шоу починається, і титри уточнюють: ну, ок, не тільки України, але й Росії. Але шоу закінчується, і щойно спожита двогодинна реальність святкового концерту шепоче: Севастополь – це, валєнки, город не вашої слави, а в кого слава – у того й флот, шо не ясно?
Сам концерт – суто з гігієнічних міркувань – можна було б і не дивитись. Не чекати тієї прекрасної миті, коли дами в кокошниках вріжуть “калінку-малінку”. Достатньо було прочитати на прапорах-банерах, хто доклав рук до творення свята. Крім великого шанувальника валєнків, тобто Міністерства культури України, це “правітєльство Москви” та... Ямало-Ненецький автономний округ.
Заради справедливості варто уточнити, що не тільки ансамбль ЧФ Росії славив свій Севастополь. Аналогічний колектив ЧФ України теж щось співав: куплет українською, куплет російською, акуратненько так, без екстремістських слів кшталту “Україна”. І аматорський ансамбль “Родовід” повідомив публіці, які гарні очі в козака. Закон про мови сумлінно виконали Іво Бобул та фабрикований талант Матіас, заспівавши і так, і так.
Всі формальні ознаки уклінного братерства дотримані, аякже. І вони ніяк не зіпсують загальної картини, мерзенність якої важко переоцінити. Такий концерт популярно розтлумачить вам, що таке український флот і українське місто Севастополь, – і це буде переконливіше, ніж детальний аналіз харківських угод. Пропорції, акценти, хедлайнери, сам дух цього свята – чудовий руйнівник ілюзій (раптом вони в когось були).
Малоросійський колорит стелить червону доріжку для калінки-малінки та групи “Любе” у ролі “спешал суперстар”, бо хто ж іще може достукатись до серця рускої слави? Ви могли б, наприклад, уявити собі Вакарчука чи навіть мегалояльного віднедавна Скрипку на цій сцені? Ямало-Ненецький округ такого би не схвалив, це зрозуміло. Хіба, може, якби вони заспівали про валєнки чи щось із репертуару Йосипа Кобзона. Або ж, як нетлінний криводзеркальний дует Данильця-Мойсеєнка, закликали усіх “нажрацца, отрубіцца, опохмєліцца і начать всьо сначала”, бо якого ще празника заслуговує город слави двоголового флоту, в якого одна голова – більша, ненажерливіша і ямало-ненецька, а друга, потупивши очі, тихо щебече собі про козаченька? Я коли бачу на сцені Данильця та Мойсеєнка, відразу згадую про традиції вуду й хочу зателефонувати тестеві – він кроликів тримає – й попросити його забить парочку, раптом спрацює. Не знаю, правда, кому дзвонити, коли на сцені гальванізується руїна всесоюзних дискотек з ресторанними хітами сивої давнини.
Ці муміфіковані зірки радянської естради не лишають тіні, їх не побачити у дзеркалі; а найбільша проблема в тому, що вони не бояться сонця і часнику, тож досі ніхто не розуміє, як з ними можна боротися. Так, звісно, лишаються ще срібні кулі та осикові кілки, тільки ж де той Ван Гельсинг, який витлумачить місцевим фермерам, що іншого порятунку немає?
Я був на дні міста Коростеня, був на дні міста Яготина і бачив схожі за стилем і братолюбієм концерти. Правда, їх не показували на Першому національному з такими почестями, наче це Елвіс Преслі воскрес заради єдиного виступу в Україні.
Їй-богу, вкраїнський флот не заслужив такого знущання, спонсорованого ікрою “Губернатор Камчатки”, навіть якби він складався з двох човнів та однієї щогли.