Нищення польського і українського цвинтаря у Биківні, а раніше плюндрування пам'ятника поляків, убитих в Гуті Пеняцькій, виглядають як провокації, спрямовані на те, аби нашкодити польсько-українським відносинам. Вони підігрівають атмосферу, яка поступово нормалізувалася після гарячого 2016 року.
Я залишаюся прихильником тези, що за цими двома інцидентами стоїть Росія або її посіпаки, котрих можемо назвати «корисними ідіотами». Щодо провини тих останніх промовляє той факт, що акти вандалізму були вчинені непрофесійно, виконавці допустилися певних помилок.
Якщо мета Москви полягала в тому, щоб виставити винними в цьому вандалізмі українських націоналістів, то їй вдалося це лише частково. У випадку з Гутою Пеняцькою виглядає дуже сумнівним, щоб прихильники ультраправих ідей – та ще й до того у Західній Україні – зважилися б підірвати хрест, тим більше у період святкування православного і греко-католицького Різдва.
Що до Биківні, то ніколи не повірю, що якийсь український націоналіст замальовував би пам'ятник з іменами українців, котрих кати з НКВС вбили саме з огляду на їхню національність. А варто зауважити. що поляки становлять заледве 10 відсотків від похованих на цьому місці.
Зафарбовано також пам'ятник, присвячений полякам, по ньому виписано слова «СС Галичина». І що спільного мають одне з другим? Це важко зрозуміти.
У той же час, як це не дивно, в українському слові «Галичина» виконавці провокації допустилися двох помилок в написанні літери «И». Це чітко вказує на те, що автор цих написів не часто використовує українську чи російську абетки, а скоріше за все послуговується латинкою. На користь цієї тези свідчить також спосіб написання українського «У» на одному зі спаплюжених пам’ятників.
І на десерт. Я сумніваюся, що хтось в Києві вживає слово «курва», радше воно є характерним для західної частини країни. Тому не слід виключати, що цю наругу вчинили не українці й не росіяни, а, наприклад, хтось із Польщі. Тільки для чого йому було нищити пам'ятник польським жертвам НКВС? Можна також припустити, що помилок допущено умисно. Не можна також відкидати тези про те, що зловмисники просто поспішали.
Проте все це припущення й міркування, якими займатимуться експерти і деякі журналісти. А як це виглядає з точки зору пересічних споживачів інформації? Жоден з них не стане заглиблюватися в деталі про те, чи був пам'ятник в Гуті Пеняцькій понищений у Різдво чи ні. Ніхто не буде міркувати про те, що польський пам'ятник в Биківні був спаплюжений разом з українським (чи навпаки). У Польщі, звичайний обиватель, прихильник ультраправих, скаже своєму колезі: «Гей, ти чув, як бандерівці понищили наше кладовище», – і показуватиме знімку з написом «СС Галичина» на стелі з польськими прізвищами. А його колега в Україні скаже: «Гей, ти чув, як поляки у Биківні намалювали на наших могилах "ОУН-УПА курва"», – і показуватиме знімку з українськими прізвищами під тим написом. Це найпростіший шлях, який веде до сліпої помсти.
Зайве писати, що, враховуючи той факт, що в Польщі працюють сотні тисяч українців, це не складно буде реалізувати. Чи можна цьому запобігти? Одна ластівка ще не робить весни, але рішуча реакція правоохоронних органів на останній інциденту в Ряшеві засвідчує, що якщо уряд захоче, то він може. Нам потрібно тільки цього захотіти.
Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію.
Оригінальна назва статті: Wandalizm z błędami („Nowa Europa Wschodnia”)