Виглядає на те, що наша держава стабільно дотримується системи в одному – якщо вже хаос, то обов’язково у всіх сферах.
Свого часу, коли я ще не мала постійного доступу до мережі Internet, мої добрі знайомі, які працюють у відділі автоматизації Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І.Франка, дуже допомогли мені в плані навчання. Це чудові фахівці, які володіють не лише комп’ютерною версткою, а й іншими сучасними інформаційними технологіями. Саме завдяки їхній праці йде процес розбудови системи електронних послуг, що надає бібліотека ЛНУ ім. І.Франка своїм читачам. Я щиро вдячна цим людям, але пишу сьогодні не лише для того, щоб подякувати.
Нещодавно я наслухалася від них такого, про що вважаю своїм обов’язком розповісти. Пригадуєте, як наприкінці вересня цього року прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко зібрала бібліотекарів і оголосила про підвищення їм заробітної платні. На тлі світової кризи це виглядало, як дуже ефектний передвиборчий хід. Отож, була прийнята постанова Кабінету Міністрів від 30 вересня 2009 року № 1073, згідно з якою – цитую: «установити працівникам державних і комунальних бібліотек, які провадять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність та займають посади, включені до переліку посад згідно з додатком до Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 22 січня 2005р.№ 84 (84-2005-п) (Офіційний вісник України, 2005р., №4, ст.217, № 15, ст.758), надбавку за особливі умови роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу». Постанова набирає чинності з 1 жовтня 2009 року.
Ніби непогано – нарешті уряд згадав про одних з найменш соціально захищених працівників у нашій державі. Але реально виходить так, що до «переліку посад працівників державних і комунальних бібліотек, які провадять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність» не включені посади оператора ЕОМ, техніка, інженера, програміста, інженера-програміста, веб-адміністратора, системного адміністратора». Виявляється, штатний перелік бібліотек вищих навчальних закладів не переглядали з 1978 року. Відтак нарахувати доплати вищезгаданим працівникам, а також палітурнику немає можливості. Їхні «чисті» оклади нині становлять від 741 до 839 грн. Також незрозуміло, за словами директора Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І.Франка Василя Кметя, як трактувати вислів «за особливі умови праці» для нарахування надбавок. Якщо університет чітко підпорядковується Міністерству освіти, то його бібліотека має подвійне підпорядкування - Міністерству освіти і Міністерству культури та туризму. У переліку працівників, яким належить підвищення зарплатні у зв’язку з наданням Львівському університетові ім. І.Франка самоврядногго статусу дослідницького автономного університету (згідно з постановою КМ від 29 липня 2009 року), бібліотечні працівники відсутні.
Наукова бібліотека ЛНУ є однією з найстаріших в Україні, в її фондах містяться надзвичайно рідкісні книги, що датуються XII століттям. У будь-якій цивилізованій країні збереження таких національних скарбів є найпершою турботою (гордістю) держави. У нас же начебто є Постанова КМ від 22 жовтня 2008 про надання статусу національного надбання фонду рукописних стародрукованих та рідкісних книг, але немає коштів для організації реставраційних робіт, навчання бодай одного реставратора. З усіма цими питаннями директор бібліотеки Василь Кметь неодноразово звертався в Бібліотечну Раду, різні Міністерства, бібліотечну комісію тощо. Наразі безрезультатно. Виглядає на те, що наша держава стабільно дотримується системи в одному – якщо вже хаос, то обов’язково у всіх сферах.
Загалом, ситуація, що склалася у бібліотечній галузі, дозволяє зробити деякі невеселі, скажімо, припущення: по-перше – під час прийняття рішень у владних верхах права рука не знає, що робить ліва; по-друге – держава, яка не дбає про розвиток свого інформаційного простору, є приреченою; по-третє – нехтування питаннями збереження національного надбання викликає відповідне ставлення з боку світової спільноти.