Коли влада заборонила українську освіту, він створив у Львові таємний університет. Коли вимагала присяги – відмовився і втратив роботу. Добровільно знехтував званням академіка через політичні репресії. Василь Щурат був одним із тих, хто дбав про освіту і розвиток українців всупереч обставинам. Він переклав українською знакові твори, полемізував з Іваном Франком так, що це стало літературним скандалом століття. Розповідаємо цікаві факти про інтелектуальний спротив Василя Щурата.
Традиційні методи навчання не виправдовують ваших очікувань? Альтернатива є! Дистанційна школа «Оптіма» пропонує інноваційний підхід. Комбіновані уроки, інтерактивні завдання, авторські матеріали – усе це не просто забезпечує високу ефективність навчання, але й формує в учнів цікавість до нового. Дізнайтеся, як вступити до дистанційної школи, та розпочніть захопливу подорож до знань!
Українізував зросійщені райони
Василь Щурат народився у селі Вислобоки на Львівщині у родині сільського вчителя. У школі після четвертого класу його виключили за свідоме українство. Здобути середню освіту йому вдалося лише у 20 років.
Після української академічної гімназії у Львові поїхав вчитися у Віденському університеті, педагогічний іспит склав у Чернівецькому. Далі Василь Щурат працював вчителем української мови й класичної філології у державних гімназіях Станиславова, Перемишля, Бродів, Львова.
«У Перемишлі працює над розвитком місцевого Українського інституту для дівчат. У Бродах – найбільш “зaкaцaпщeнoму” закутку Галичини – засновує філію “Просвіти”, організовує читальні по селах. Він стає справжнім піонером громадського й освітнього руху в цьому районі, бореться проти намагання дирекції гімназії обмежити обсяг навчання української мови та літератури, закликає створити у Львівському університеті кафедри з українською мовою викладання. Його заходами відкрито у Бродах бурсу для селянських дітей, які навчалися у гімназії», – писала його внучка Василина Щурат-Глуха.
Заснував таємний університет
Коли Василь Щурат 1919 року відмовився присягнути на вірність польській державі, яка окупувала Галичину після поразки українців у польсько-українській війні, втратив працю у державних школах. Тоді він організував при НТШ університетські курси для українських студентів, які 1921 року переросли в Український таємний університет. Василь Щурат став першим його ректором, завідувачем кафедри української літератури, читав лекції з історії мови та літератури. За це його на три місяці ув’язнили в польській тюрмі, однак звільнили за клопотанням Ліги Націй.
Лекції таємного університету відбувалися у Львові конспіративно, щораз в іншому місці. Однак студенти дуже любили слухати про творчість тодішніх сучасних українських письменників, вивченням яких займався Василь Щурат. Вони писали своєму викладачеві: «Ми нижче підписані сміємо просити Високоповажаного пана Професора вчити нас приватно українського письменства і теорії літературного мистецтва. […] Маючи повну надію, що Ви нашому проханню не відмовите, чекаємо на відповідь і на лекції».
1922 року він став директором приватної жіночої гімназії сестер Василіянок у Львові, пропрацювавши на цій посаді 13 років. До слова, там вчителювала перша українська офіцерка, січова стрільчиня Олена Степанів.
Рік винаймав помешкання з Іваном Франком
З Іваном Франком Василь Щурат товаришував ще з часів навчання у львівській гімназії. Старший на 15 років Франко написав рецензію на перші поезії Щурата, публікував його етнографічні розвідки, спонукав зайнятися перекладом. 1895 року Щурат перший і єдиний переклав українською французьку поему «Пісня про Роланда», а його віршований переклад сучасною українською мовою «Слова о полку Ігоревім» вважався найкращим.
До Відня Василь Щурат вирушив разом з Іваном Франком: перший – вивчати славістику, а другий – отримати докторат.
«Я у Львові укінчив українську гімназію в 1892 р. і з Іваном Франком вибрався на студії славістики до Відня, де в 1896 р. одержав диплом доктора філософії», – згадував він в автобіографії. Впродовж року вони разом винаймали помешкання у столиці імперії, пише Лариса Козак у збірці «Франкіана Василя Щурата».
Найбільший літературний скандал
Однак згодом, як розповідає УІНП, Щурат спричинив один з найбільших літературних скандалів ХІХ століття: «У 1896 році у своїй статті “Др. Іван Франко”, аналізуючи поезії збірки “З вершин і низин”, він назвав цикл “Зів’яле листя” “об’явом декадентизму в українсько-руській літературі”, підкреслюючи, що й українській літературі не чужі європейські тенденції».
Фактично він ставив поезію Франка в один ряд з творчістю Малларме, Бодлером, Верленом, Метерлінком. Натомість Іван Франко дуже болюче відреагував на це визначення рядками вірша «Який же я, до біса, декадент», а літературознавчу характеристику Щурата назвав «дурацькою заміткою». Критика підтримала метра.
Колишні близькі товариші і колеги розсварилися не на жарт, зокрема й через діяльність НТШ, публікації у пресі. Врешті Щурат назвав Франка «вбивцею» газети «Зоря», а той глузував з опонента в сатирі «Доктор Бессервіссер». Втім, через 10 років обидва науковці помирились і хвалили здобутки один одного.
Академік, що зрікся звання
У 1915–1923 роках Василь Щурат був головою Наукового товариства імені Тараса Шевченка. У 1929 – став дійсним членом Всеукраїнської Академії наук за спеціальністю «мова та література». Однак вже за рік зрікся його через процес Спілки визволення України та репресії в УРСР.
Після радянської окупації Василь Щурат відновив членство Академії наук у 1939 році. Тоді ж він очолив клуб письменників. Останні роки життя працював директором Львівської бібліотеки АН УРСР і професором Львівського університету. Він керував групою шевченкознавства Інституту української літератури у Львові. Водночас багато наукових праць присвятив й Іванові Франкові.
Василь Щурат помер 1948 року. Похований на Личаківському цвинтарі. Його справу франкознавства продовжив син Степан, який теж став літературознавцем. А внучка Василина після карʼєри балерини і смерті чоловіка пішла у монастир, заповівши майно студитам.