Клімкін заявив, що Україна готова ввести російську мову там, де цього забажають. Це так, ніби на секунду відкрилося пекло, котре горить у головах «попутчіков» Майдану, котрі зараз прийшли до влади. Вони взагалі не розуміють, чого так за ту українську ми переживаємо. Ми ж знаємо, що там, де нема нашої мови – там не буде і України. Це математичний факт, і ніякої магії. Здатність українців захистити свою мову і є тим маркером – насправді, зовсім не лінгвістичним, а цілком ціннісним і навіть силовим – котрий позначає територію, де українці можуть існувати. Здаємо мову – показуємо слабкість – через деякий час нас просто фізично знищують. Сумні реалії.
Порошенківці (Клімкін, Ложкін) чомусь вирішили, що мовою можна торгуватися з Путіним. Фактично, вони вже цією заявою вторять російській брехні, що збройний терор на Сході – нібито результат неналежної уваги до мовних уподобань Луганська і Донецька. Це маячня. Терор спричинило масоване залякування не надто рефлексуючого народу через ЗМІ, гроші Януковича та дії російських диверсантів. Все. Ніяких мовних та інших прав тут і поряд не стояло.
Зараз у нас є шанс військовим чином повернути собі територію. Якщо ми здаємо мову – то ні військовим, ні тим більше мирним шляхом ми собі вже нічого не повернемо. Нагадаю, за українську мову на Сході жорстоко і повільно вбивають. Цих маніяків не зупиниш задоволенням їх надуманих мовних потреб. Їх треба просто знешкоджувати. Нагадаю іще одне: закон про згаданий Клімкіним офіційний статус російської вже лежить у Раді підготовлений, і може бути витягнутий як козир у потрібний момент. Поряд з розформуванням добровольчих підрозділів.