Є одне цікаве спостереження з приводу вбивства Бузини. У всіх дискусіях про його смерть, як на мене, з поля зору випадає один цікавий момент. А саме - його дивовижне працевлаштування в газету «Сегодня» в якості шеф-редактора в січні поточного року.
Це рішення медіа-холдингу Ахметова кілька місяців тому викликало не тільки бурю обурення, але й подиву. Газета «Сегодня», не вдаючись у її зміст, це давно відлагоджений і непогано працюючий механізм, тому поява там Бузини в ролі шеф-редактора точно не була продиктована управлінськими цілями.
Найпоширеніша і очевидна версія появи Бузини на керівному посту в газеті «Сегодня» - політична. Але важливо розуміти, що це навряд чи був самостійний політичний хід самого Ахметова. Тоді знаючі люди розповідали, що Ахметов взагалі толком навіть не розумів хто такий Бузина, але деякі «товариші» з Москви через інших «деяких людей» в Україні наполегливо попросили Ріната Леонідовича зробити такий своєрідний жест ввічливості, який, до всього іншого, нічого особливого йому не коштував.
Судячи з усього, вже в той момент доля Бузини була визначена наперед. Тому що організаторам і замовникам його вбивства потрібен був в першу чергу інформаційний ефект, а він ставав в сотні разів сильнішим, якщо від куль кілерів гинув не якийсь там скандальний маргінал з проросійськими поглядами, а шеф-редактор найбільшого щоденного ЗМІ України. Іншими словами, Бузину, можливо, вели на забій, малюючи останні штрихи його біографії. Враховуючи, що версія з російською провокацією є найбільш очевидною, то також самі по собі напрошуються й паралелі зі ще одним резонансним вбивством п'ятнадцятирічної давності, в якому роль російських спецслужб і частини представників української правлячої еліти того часу так досі і не розслідувана. Вбивство Георгія Гонгадзе та реалізація спецоперації під назвою «касетний скандал» було реалізовано за дуже схожим сценарієм.
До речі, ви звернули увагу, які причини свого звільнення з газети «Сегодня» називав сам Бузина? Не давали «мочити» Яценюка, не дозволяли розгорнути артилерію проти чинної влади, і так далі. Це говорить про те, що психотип Бузини організаторами його вбивства був розрахований точно – вони розуміли, що протягом кількох місяців на посаді шеф-редактора однієї з найбільших газет України він точно спробує завоювати імідж головного опозиційного журналіста країни і дров наламає будь здоров. Готовий екземпляр для ритуального політичного вбивства. Провалився план в іншому місці – Бузина вилетів з «Сегодня» занадто швидко, а його «творчі потуги» на посаді шеф-редактора «Сегодня» всіляко блокувалися адекватним медіа-менеджментом Ахметова.
Схоже, що спосіб мислення у російських спеців не змінюється десятиліттями. В історії з Бузиною ми навряд чи побачимо якісь записи з кабінету Порошенка. Їх функцію повинні були виконати газетні вирізки останніх місяців з викривальними матеріалами проти нього, проте їх виявилося не так багато. Та й статусом шеф-редактора одного з найбільших ЗМІ країни на момент вбивства Бузина формально вже не володів. Тому його вбивство, виконане досить якісно на виконавському рівні, з політичної точки зору виглядало досить кострубато. Таке враження, що його вбили просто заради того, щоб не пропала хороша комбінація, яку досить довго і ретельно вибудовували. Плюс, які-не-які вершки російська пропаганда з цієї смерті все-таки зняла.
В особисте рішення Ахметова, враженого менеджерськими якостями і творчим здібностями Бузини, я не вірю. Як і не вірю, що Ахметов вирішив запросити до себе на роботу Бузину, щоб таким чином виявити трошки політичної зухвалості. Тому, якщо в цьому гучному вбивстві і залишається мінімальна можливість дізнатися істину, то потрібно перш за все відповісти на питання - яким чином і чому Бузина в січні 2015 опинився на посаді шеф-редактора «Сегодня». Хто лобіював це призначення? Якщо це сталося в результаті наполегливих прохань з Москви, то хто конкретно просив?
У справі Бузини це так само важливо, як і в справі Гонгадзе з'ясувати імена реальних замовників «касетного скандалу». Ці дві справи технологічно дуже схожі, незважаючи на те, що різниця між ними – у 15 років.