Сьогодні День Гідності і Свободи! І водночас день вшанування св. Архистратига Михаїла, який з давніх часів є патроном України і допомагає нам у боротьбі зі злом. І напевне не випадково, що саме у цей день вже двічі за нашу новітню історію починали великі народні здвиги, даючи нам шанс на краще майбутнє.
Перший раз нам вдалося обійтися без крові. Вдруге кров пролилася… і ллється до цих пір. І я вважаю, що це нормально. Бій з заклятим ворогом не може бути без крові. Що більше, саме голос крові заставляє глухих почути і сліпців побачити, хто є ворогом, як треба боротися і яку державу ми можемо розбудувати.
Але повернуся до початку, до нашого Євромайдану. Світлого, радісного, натхненного, мокрого, сніжного, холодного, але єдиного. З чудовою музикою і смачними канапками, щирими усмішками і регулярними танцями і маршами, щоб зігрітися. Ми, «хлопці і дівчата з Бандерштату» «вставали, пили чай з молоком», «співали пісню за Україну» і «не боялись жити»… Ми спільно молилися, сміялися, плакали, слідкували за подіями у Києві, у Брюсселі, чекали на випуски новин, творили свій маленький незалежний український світ у мороці януковичівської руїни. Ми вийшли за європейський вектор розвитку України, за відставку президента і зміну влади.
І сьогодні я не хочу плакати і страждати, бо ми у цьому перемогли!!! Всі вимоги, з якими молодь вийшла на Майдан були здійснені! Навіть у найважчі часи треба вміти бачити не тільки помилки і провали, а й досягнення і перемоги. Євромайдан своєї мети досягнув. І усвідомлення цього дасть нам додаткові сили далі змагатися за свою Вкраїну в час новітньої московської навали.
Я щиро вітаю нашу молодь, ту яку я бачила перед собою зі сцени Львівського Майдану і Майдану Київського. Ті світлі очі, щирі посмішки і стійкість досі дають наснагу для подальшої роботи. Я дякую Вам за той запал – ніхто ж не вірив, що революція почнеться, а ви вийшли, і стали, і сніг з дощем у перші дні вам не став перепоною, і навіть загроза розгону беркутом Львівського майдану не розлякала вас. Саме тоді я для себе зрозуміла, що щось має статися особливе.
І ми разом перемогли! В нашій революції. І це треба усвідомлювати. Але треба вчитися і чогось іншого - системної і постійної, важкої е-волюційної праці. Ось цього ми й не вміємо. Але за наше навчання платиться непомірна ціна життя і крові, тому відступати, прогулювати і не вчитися НЕ МОЖНА!
Сьогодні день Гідності І Свободи! І я бажаю, щоб ми всі усвідомили, що насправді означать ці слова.
Бо Гідність не в тому, щоб всім показувати, що ти мудрий, а всі дурні. Гідність не в тому, щоб хизуватися своїм вмінням, і не давати навчитися іншим. Гідність, це не дія напоказ, хоч і правильна. Гідність – це не критиканство своєї країни.
Свобода – це не право з-за спини бити в лице ногою. Свобода – це не вседозволеність і безкарність. Свобода – це не словоблудство і бездіяльність. Це не пустопорожні заяви і безрезультатні марші.
Справжня ГІДНІСТЬ – це важка праця для своєї держави і її народу. Це саморозвиток і єднання однодумців. Це співпраця і взаємоповага. Це взаємодопомога і виконання законів, навіть якщо ніхто не бачить.
Справжня СВОБОДА – це без нагайки ставати до справедливої праці. Це творити свою державу, творити своє майбутнє. Свобода – це відповідальність і дія.
Ми вміємо відстоювати свою гідність, ми вміємо боротися за свою свободу. Вчімося ж тепер з цією гідність і свободою жити щодня!