З оберемками квітів і святковим настроєм - сьогодні весь світ святкує професійний день вчителя. в Україні його відзначають в першу неділю жовтня. Але традиційно хрbзантеми, айстри та троянди школярі несуть саме напередодні.
Важка торбинка, під пахвою - гори книжок, а попереду - сільська заболочена дорога. І так 5 разів на тиждень.
Але негода чи сонце, до школи Іванна Фацієвич летить мов на крилах. Тут про вчительку української мови з любов'ю кажуть, що "хвора на школу".
Всі свої знання пані Іванна намагається вкласти в голови дітлахів. І тому не соромлячись запевняє, що сама вчиться чи не щодня.
Вивчає додаткову літературу.
І, що найприкріше, усі книги купує за свою невелику вчительску зарплатню.
Тому не дивно, що кожен сільський вчитель частину свого часу мусить тратити не на власний розвиток, а на город.
Йдемо до школи № 91 у Львові.
Відданість і невтомна праця Марії Костик таки дає результати.
Її випускники - лікарі, студенти біології, переможці загальнонаціональних олімпіад. На уроках жінка використовує усі сучасні методи.
А нещодавно за хорошу робту пані Марію призначили завучем школи.
Тепер клас біології змушена змінити на кабінет завуча. Рідні книги та старенькі мікроскопи таки переїдуть разом з нею.
Тут вона і надалі готується до уроків. Запевняє, що дітям в додаткових заняттях не відмовляє. Але про масове репетиторство у школах вперше чує. Переконує, що вчителі на дітях не заробляють.
Цьогорічні першачки просто обожнюють свою першу вчительку. У пані Олени вже чверть століття стажу. Каже, щодня додому після 4 уроків ледь доходить. Адже вкладає в ці рудоволосі, чорняві і кучеряві голівки усе, що знає.
За гарну працю вчителька від батьків отримує чи не щодня усмішки, повагу та вдячність.
Але часто їй від щирого серця дарують подарунки. Для неї найкращий - ось цей букет конвалій, зроблений руками мами та учня. А ще - любов та побажання від її вихованців.