В останній четвер квітня у Клубі шанувальників Галичини мова йшла про Велесову книгу – писемну пам’ятку, справжність якої досі є предметом суперечок у наукових та довколанаукових колах, хоч вона була знайдена ще у 1919 році Алі Ізенбеком – полковником білогвардійських військ під час відступу з-під Москви.
Всі відомості про книгу походять від Юрія Миролюбова – автора художніх творів по слов’янському фольклору, росіянина, що згодом емігрував у США. Він скопіював текст майже усіх дощечок, оригінали яких так і не потрапили до рук істориків: зникли після смерті Ізенбека у 1941 році. Організатори Клубу шанувальників Галичини не мають академічних ступенів, щоб авторитетно сказати, на чиєму боці правда. Проте 26 квітня надали слово людині, яка відчитала знайдені тексти і стверджує, що Велесова книга є «найдавнішою літературною пам’яткою українського народу», - Сергієві Піддубному.
Велесова книга - оповідь про прадавню слов’янську історію, що охоплює період приблизно від VIIст. до н.е. аж до кінця IXст. н.е. У ній описано суспільний устрій Давньої Русі, релігія, війни, стосунки з іншими племенами, містяться конкретні назви історичних постатей і географічні орієнтири. Згідно тексту Сергій Піддубний зробив висновок, що її автором є патріот, мудрий та обдарований письменницьким талантом волхв Хоругин, «син отця Хориги», що належав до землеробського племені, а датою її написання – щонайпізніше 882 рік; «ця книга є відповіддю на оббріхування давньоруського (українського) народу, який нібито не мав власних історії та віри». Техніка написання, найімовірніше, була подібною до збереженої у писанкарстві: на дощечки наносився віск, потім вишкрябувались букви, а наостанок їх занурювали у коричневий фарбник. Текст не містив розбивок на слова, розділових знаків, у деяких місцях були пропущені літери. Розбивку суцільних рядків на слова зробив Юрій Миролюбов, щоправда, як зазначив перекладач, припустився багатьох помилок. Існування книги, де українці під іменем «о(у)кри» задовго до запровадження у Київській Русі християнства мають учнів та школи, писемність, заперечують першість писемних згадок про український народ від ХІІст. Книга дає можливість вивчення давньої національної історії за власними, а не іноземними джерелами.
Щоб зрозуміти якнайбільше та уникнути перекладацьких помилок, які, на думку Сергія Піддубного, стали однією із причин трактування Велесової книги як підробки, він намагався досконало вивчити історичну епоху, про яку розповідається у пам’ятці. Дослідник шукав відповідей у працях Геродота, Гомера, Гесіода, перечитував Біблію і намагався переосмислити вже не раз проаналізоване – написи на пам’ятках, древні святині. Щодо мови, якою написаний твір, то перекладач вважає, що це – «один із українських діалектів, яких є і нині чимало, а раніше було ще більше», аргументуючи це словами із книги, які й досі зустрічаються в мові мешканців Кіровоградщини.
Фотокопія однієї з дощечок Велесової книги, зроблена Юрієм Миролюбовим
Сергій Піддубний особливу увагу звертає на тогочасний календар – «коло, що творить Божу силу», який якнайкраще відповідає українським землеробським традиціям. Усі назви та згадані звичаї є свідченням того, що це - винахід наших предків, що були землеробами та скотарями, а не мисливсько-рибальськими племенами. У книзі спростовується факт, що Діра убив князь Олег, натомість звинувачено Аскольда; згадуються брати - засновники Києва, що є підставою вважати місто суттєво старшим. Автор закликає боронити руське від греків, які намагаються підкорити руський народ християнством і своїм письмом: «Почуй, нащадку, славу ту і держи серце своє за Русь, якою є і пребуде наша земля. Маємо боронити її од ворогів і вмерти за неї». Тих, кого Ілар Хоругин називає «греками», усіляко намагались зруйнувати міць Давньої Русі, що була тогочасним центром людської цивілізації, а щоб протистояти цим спробам, автор береться переповісти, що знає від праотців: «А те повідаю вам, що повоюєте греків, бо знаю те ясно: так, як отці наші говорили мені…». Сергій Піддубний переконаний, що Велесова книга, яка засвідчує, що Україна - спадкоємиця Давньої Русі, є доброю можливістю консолідувати співвітчизників у сучасній боротьбі за справедливу українську державу.
Усім, хто цікавиться тематикою, пов’язаною із Велесовою книгою, ймовірно, цікавими будуть публікації на Інтернет-сторінці Сергія Піддубного, дослідника української мови та історії, - . А також інші його праці, серед яких – книги «Війни проти українського селянства», «Філософія українського слова», «Таємниці української давнини», «Геродот. Скитія. Імперія Горросів», «Код України-Руси», «На землі Аполлона, Артеміди і Посейдона», «Українські святині та символи», «Давньоукраїнські боги, герої, держави і племена», «Найдавніші пам’ятки України».