На днях в львівській книгарні «Є» відбулася презентація книжки новел Ніни Бічуї «Великі королівські лови». Більша частина прозових творів письменниці, за винятком «Показії, або Те, що не потрапило до оповідань» - прози «Саду літнього», написані нею приблизно чверть століття тому.
Однак, як сказала сама письменниця, автор видавничого проекту сучасної літератури «Приватна колекція» Василь Ґабор львівської літературної аґенції «Піраміда», з котрим Ніна Леонідівна творчо співпрацює з 2003 року, спочатку побачив в її творах одну сторону тексту і тому було одне сприйняття новел, - вони були воєдино зібрані в книжці під назвою «Землі роменські», а згодом в нього з’явилася інша оцінка творів та інший підхід до самої канви тексту і тому вийшла друком нова книжка – «Великі королівські лови».
Неабиякої мистецької ваги та привабливості додає книжці вишукана художня обкладинка Андрія Кіся: на читача дивиться дамський портрет Модільяні. Погодьтеся: таку книжку хочеться не лише тримати в руках, але і читати. Ще більшу увагу притягує читача до книжки і оригінально «розбитий» текст, який В. Ґабор поділив на сади: весняний, осінній, літній та зимовий, які теж доповнюють малюнки та рисунки Модільяні.
Нестандартним в цій книжці також є те, що В. Ґабору вдалося переконати письменницю не ставити жодної дати написання під своїми творами.
- Мені самій було цікаво, як сприймуться читачі мої новели без поставлених дат написання, - як анахронічні, чи як сучасні? –говорить Ніна Бічуя, - І все таки новели, які увійшли до книжки «Великі королівські лови» сприймаються сьогодні як сучасний текст – це добре, бо означає, що прозові твори, написані мною не для одного дня. Моя остання новела в цій книжці - «Камінний господар», написана приблизно в 1977 році, але є досить багатоплановою, її можна більш-менш реставрувати і під сьогоднішній день. Камінний господар в новелі – Сталін, котрий виписаний в моїй новелі трохи гротескно, але зовсім не страшно, бо є щось таке в житті, що протистоїть його кам’яній силі, але… погодьтеся, що сьогодні над нами теж не зникла камінність… Мені лише шкода тих людей, котрі того не відчувають. На мою думку, в цій новелі я сказала набагато більше, аніж хотіла сказати, тобто я сказала все, що мала сказати на сьогодні, на завтра…
Ніна Леонідівна поділилася з нами такими міркуваннями: «Щойно мені прийшла до голови цікава думка: король присмирює народ, який іде проти нього, королівська куля вбиває звіра, який сильніший від нього… А король Данило теж взяв гріх на душу – смерть поета, котрий пішов проти нього: « Навіть вільному птахові, Митусо, можна крила ув’язати, а коли пручатиметься – можна стрілу в серце випустити. На те є ловчі у князів». Сила проти народу, куля проти звіра, влада проти розуму, напевно, саме то і ріднить мої дві новели – «Великі королівські лови» та «Камінний господар».
Кожна з п’ятнадцяти новел та візій, які, мов перлини, дбайливо зібрані в одній книжці під назвою «Великі королівські лови»: «Портрет маленької дівчинки з черепашкою», «Стиглі яблука на Спаса», «Земля», «Камінній господар», «Дрогобицький звіздар», «Великі королівські лови», «Мед мудрості нашої», «Сотворіння тайни», «Буєсть Митусина», «Спогад про Грузію», «Притча про учителя», «Притча про Коваля і Карбівничого», «Зачин до оповідання про Донелайтіса», «Показія, або Те, що не потрапило до оповідань», «Біла Віла», нагадує своєрідний музичний етюд, який має свою мелодику мови, свій ритм оповіді, взятої з життя і своє закінчення прозової історії.
Люба Долід