Володимир Казарян працює під мікроскопом, що збільшує у 250 разів. Чоловік може вирізьбити міні-Венеру зі слонової кістки і помістити її у вушко голки. А також цілий караван верблюдів. А ще на маковому зернятку може закріпити борців сумо або ж виткати мереживо з однієї сотої людської волосини.
Автор працює над колекцією аж чверть століття, у тиші, поміж ударами серця. Часом навіть підв’язує руки ремінцями, аби не схибити.
А навчився цього ремесла Володимир Казарян у свого батька. «Мій тато відтворив віолу-помпозу за кресленнями Баха. А цього ніхто до нього не міг зробити. А потім батько давав з цим інструментом концерти, навіть у Америці», – згадує митець. Інструмент має вигляд скрипки, але розмірами з гітару.
Батько Володимира Казаряна зробив майже сорок інструментів, які розміром у кілька міліметрів. І теж на них грав. До прикладу, смичком для міні-скрипки, яку ледь тримали пальці, слугувало волосся.
За тридцять п’ять років творчості Володимир Казарян створив півтисячі мікрошедеврів. Науковці та мистецтвознавці називають їх «геніальними». Бачили твори у Росії, Єгипті, в Прибалтиці та Сполучених Штатах Америки.
«Хочу зробити рухливі роботи. До прикладу, кольоровий телевізор, який би був вмонтований у людську волосину. А телевізор «показуватиме» поєдинок двох борців, які боксують один одного», – поділився планами Володимир Казарян.