Цього тижня в Сполучених Штатах сталася безпрецедентна політико-правова подія: вперше у кримінальній справі визнано винним особу, яка є президентом чи експрезидентом. Журі присяжних у Нью-Йорку одностайно винесло в четвер, 30 травня, обвинувальний вердикт у справі проти Дональда Трампа щодо його виплат порнозірці Стормі Деніелс за мовчання про їхній інтимний зв'язок. І в цьому контексті навіть не стільки важливо, що Трамп був президентом, а те, що він збирається знову ним стати, причому до виборів залишається якихось пів року. І тут існує реальний шанс, що свою президентську кампанію він вестиме з-за ґрат. От уже де безпрецедентність безпрецедентності.
Коротко нагадаємо нашим читачам у чому суть справи. Її ще рік тому виклав на своєму сайті телеканал СNN, ґрунтуючись на заявах і документах окружного прокурора Мангетена Елвіна Бреґа. За його версією, ще за рік до президентських виборів 2016 року Трамп домовився з видавництвом AMI, яке володіє часописом National Enquirer, що воно займеться «відбілюванням» біографії політика. Передовсім ішлося про те, щоб приховати від публіки «потенційно небезпечні історії», які здатні здискредитувати його і, відповідно, зашкодити обратися президентом. Із цією метою журналісти National Enquirer мали відстежувати підготовку таких потенційно небезпечних матеріалів в американському інформаційному полі. У разі виявлення чогось такого журналісти мали повідомляти про це Трампа і навіть викуповувати права на публікацію таких матеріалів, звісно, не для публікації.
Журналісти працювали сумлінно й виявили, що в інфопростір може продертися історійка про порноакторку Стормі Деніелс (справжнє ім'я Стефані Кліффорд), з якою Трамп мав позашлюбні стосунки. Щоб зам’яти цю справу, Трамп розпорядився заплатити пані Деніелс 130 тисяч доларів за мовчання. Посередником був Майкл Коен, адвокат Трампа, який і передав колишній пасії свого патрона вказану суму з власної кишені. Трамп пообіцяв правникові відшкодувати витрати, які, з урахуванням покриття податків, комісійних та бонусів, зросли до 420 тисяч. Суму було поділено на щомісячні платежі, які компанія Trump Organization перераховувала протягом 2017 року. Щоб приховати призначення платежів, Трамп видавав їх за оплату адвокатських послуг.
Здавалося б, невелика проблема: Трамп десь колись скочив у гречку, заплатив своїй пасії, щоб вона тримала рот на замку. Ну з ким не буває, невже за це кидати людину за ґрати. Та ще й яку людину – найрейтинговішого на цей час кандидата в президенти США.
Так, сам платіж за мовчання не вважається в США незаконним. Але, як то кажуть, є нюанс, адже виплату було здійснено з фальшуванням ділової документації. Але й це ще було б пів біди, бо сама по собі фальсифікація звітності вважається в Нью-Йорку дрібним порушенням. Інша справа, коли її скоюють заради приховування іншого злочину. Тут уже стаття Кримінального кодексу стає серйознішою. Але й це ще не все, адже справа відбувалася під час виборчої кампанії, коли весь американський народ обирав свого лідера, найвладнішу особу в цілому світі. Тож той факт, що виплати були здійснені незадовго до виборів, дозволив прокурорам звинуватити Трампа в махінаціях із фінансовими документами з метою вплинути на результат президентської кампанії. Так ця справа перетворилася на дуже серйозний кримінальний злочин.
Тепер Трампові непереливки, журі присяжних визнало експрезидента винним за всіма 34 епізодами справи. А за кожним епізодом йому загрожує до чотирьох років в'язниці. За суто арифметичним підрахунком бачимо, що підсудному може загрожувати аж 136 років ув’язнення. Зрештою, вистачило б і чотирьох років, щоб зламати життя й політичну кар’єру політикові.
То чи дійсно Трамп вестиме кампанію з в’язничної камери? Усе може бути. Міру покарання визначить суддя Хуан Мерчан на спеціальному засіданні, яке відбудеться 11 липня. Але навіть якщо Трампа буде відправлено за ґрати, це не позбавить його права балотуватись на президентських виборах. Причому більшість експертів вважає, що навряд чи суддя зважиться на те, щоб дати кандидатові в президенти реальний строк. Найімовірніше, це буде штраф або умовний термін. Окрім того, Трамп ще зможе подати апеляцію, розгляд якої затягнеться на місяці, і вкластися до початку листопада навряд чи вдасться.
Цікаво, що вже через чотири дні після оголошення вердикту, 15 липня, у Мілуокі відбудеться з'їзд республіканців, на якому Дональда Трампа, який безапеляційно переміг на праймеріз майже в усіх штатах, мали б офіційно номінувати кандидатом у президенти від партії. Весело буде, якщо номінант стане арештантом.
Але, як уже було сказано, перебування за ґратами, згідно з американським законодавством, не перешкоджає кандидатові в президенти брати участь у виборах. Інша справа, як це вплине на пріоритети електорату. Очевидно, ядерного виборця Трампа вирок у кримінальній справі навряд чи демотивує, він радше ще з більшим запалом проголосує за свого кумира, «репресованого злочинним режимом». Не вплине ця обставина й на переконаного виборця-демократа, який і так ніколи в житті не проголосував би за Трампа.
Інша справа з поміркованими прихильниками республіканської партії, для яких моральна й кримінальна бездоганність кандидата – зовсім не порожній звук. Ще серйознішою перепоною, щоб віддати голоси за Трампа, це кримінальне тавро стане для нейтральних виборців, особливо в хитких штатах (swing state).
Останні кілька місяців результати опитувань громадської думки дають впевнену соціологічну перевагу Трампа над Байденом. Випередження інколи сягає десяти відсоткових пунктів. І найприкрішим для чинного глави Білого дому є те, що його опонент здобуває чимраз більшу перевагу в хитких штатах. Але чи ця перевага витримає випробування обвинувачувальним судовим вердиктом? Радше ні, ніж так.
Трамп уже встиг заявити, що йому байдуже щодо вердикту, який винесе суд у Нью-Йорку, бо, мовляв, «справжній вердикт винесе 5 листопада народ». Але от народові – не байдуже. Ще раніше соціологія засвідчувала, що багато виборців зовсім не готові голосувати за кандидата-арештанта. І в такому разі Байден має всі шанси знову вийти вперед.
А що з того всього нам, українцям? Та дуже багато. Від військової й фінансової допомоги Сполучених Штатів залежить наше екзистенційне виживання, наш шанс чинити спротив російському агресору. Ми вже мали прикрий досвід затримки американської допомоги на пів року, не думаю, що ми хотіли б його повторити. А за президентства Трампа це дуже навіть можливо.
Так, останнім часом він почав «виправлятися» в українській риториці. Вже він нібито й не проти допомоги Україні. Навіть нібито готовий проукраїнську республіканку Ніккі Гейлі взяти собі віцепрезиденткою. Ба більше, нещодавно взагалі пролунала його сенсаційна заява, що нібито він збомбардував би Москву, якби був президентом США під час широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Чи варто йому вірити? Я б не поспішав. Як ми вже, на жаль, знаємо, для Трампа що збрехати, що телевізор подивитися. Як підрахували журналісти газети The Washington Post, лише за чотири роки свого президентства Трамп збрехав приблизно 30 тисяч разів. Також варто пам’ятати, що американська президентська кампанія досягає своєї найвищої фази. Тож зрозуміло, що всі заяви головних кандидатів чітко спрямовані на досягнення єдиної мети – перемогти на виборах.