На всі руки майстер. У селі Космач, що на Івано-Франківщині стоїть різнобарвна хатина. Господиня її теж не з простих. Гафії Чорняк вже за вісімдесят - а вона в творчості своїй не покладає рук. Ще зі шкільної парти.
З пацьорків, дощику, леліток виплітала обруч весільний і вінець для молодої.
А ще вінець на джумирю - чоловічу шапку.
Звідки пішла така гуцульська традиція вже й ця жінка не пам’ятає. Каже, в повоєнні роки такі весільні оздоби викручували зі звичайного дротика, на який намотували позолітко з цукерок.
Однак це не єдине захоплення бабусі: ще пряде кудель, і збирає вишивку. Космачівську. В її колекції вже до ста взорів.
Односельчани приносили їй на пошиття матеріал з вишивкою - бо бабця ще й шиє - а жінка собі копіювала ці взори.
Має й польські взори. Ще й сама їх називає.
Щоб до кінця впорядкувати свою книжку, жінка стає вдосвіта і до дев’ятої ранку вишиває.
Адже її завдання - ще ціла нова сторінка.