19 та 20 жовтня у Львівському органному залі в межах XIV Міжнародного львівського органного фестивалю відбудуться концерти знаного польського органіста Міхала Шостака.
Активну міжнародну концертну діяльність Шостак поєднує з викладанням у кількох вишах, музикознавчою, менеджерською та науково-дослідницькою роботою. Він є членом Американської Гільдії Органістів та Історичного органного товариства США, а також засновником і президентом Фундації імені Яна Джевоського, що опікується органною справою в Польщі.
Музикант із Варшави, який давно підтримує Україну, є частим гостем у Львівському органному залі. Його віртуозні програми з музики європейських композиторів однаково вражають і меломанів, і знавців, а особливістю концертів Міхала Шостака є його майстерні імпровізації. Напередодні двох концертів у Львові органіст розповів про досвід участі у міжнародних органних фестивалях та емоційний посил, який він вкладає у свої концерти.
Вітаю, Міхале! Кожен концерт у Львівському органному залі за вашої участі – це завжди подія. Цього разу ви зіграєте два концерти в межах Міжнародного органного фестивалю. А чи памʼятаєте ви перший фестиваль, у якому брали участь? Де він відбувався?
Дякую за добрі слова. Приємно чути, що музика, яку ти виконуєш, сприймається настільки позитивно. Щодо найпершого фестивалю, відверто кажучи, не згадаю точне місце. Але підозрюю, що він відбувався у Варшаві, моєму рідному місті. Я починав грати на органі під час церковної служби. Логічним продовженням і розширенням моєї діяльності були сольні концерти. Рік за роком кількість фестивалів, у яких я брав участь зростала. Нині я щорічно даю 40-50 концертів по всьому світу, багато з яких проходять саме у межах фестивалів.
У яких країнах проходили фестивалі, в яких ви брали участь? Чи помічали ви відмінності у традиціях проведення цих фестивалів, організації, публіці тощо?
Я мав честь виступати у країнах Європи, Північній та Південній Америці, Азії та Африці. Загалом дав концерти у понад 20 країнах (Франції, Італії, Аргентині, Бразилії, Чилі, США, Казахстані, Нігерії, Панамі, країнах Скандинавії, Ватикані та багатьох інших куточках світу). Здебільшого різниця в організації полягає у відмінностях особистих якостей, характерів окремих організаторів. Певні закономірні відмінності помітні радше серед публіки. Наприклад, я зробив висновок, що публіка в південних та східних країнах набагато відкритіша та реагує значно жвавіше та спонтанніше, аніж публіка північних та західних країн. Менше з тим, головним фактором є вибір музики для виконання та одухотворений стан виконавця.
З приємністю згадую вашу участь як тренера Львівської органної резиденції для молодих органістів. На вашу думку, чим участь в органних фестивалях може стати корисною для молодих музикантів?
Я теж маю дуже теплі спогади про Львівську органну резиденцію. Як і весь процес особистого зростання, зростання органіста також є багатовимірним питанням, яке вимагає відкритості до нового досвіду, знань та навичок. Беручи участь у фестивалях як виконавець або навіть слухач, кожен музикант може спостерігати і дізнаватися, як будувати цікаву програму, як підлаштувати програму під публіку, як налагодити зв’язок зі слухачами, як створювати різноманітні комбінації органних регістрів, як боротися зі стресом тощо. Але, перш за все, таким чином будь-яка молода людина загалом значно збагатить свій світогляд. Не можна також забувати, що музика – це сенс зв’язку між композитором (імпровізатором) і аудиторією через виконавця. Тобто, на мій погляд, роль виконавця – транслювати людям універсальні цінності, емоції та натхнення, які композитор уже заклав у свою музику.
Ваші програми завжди приваблюють різноманіттям жанрів та епох. На концертах у жовтні ви так само не зрадите собі: звучатиме музика Баха, Шопена, Штрауса, Гріга, Моріконе та інших композиторів. За яким принципом ви обирали твори серед свого величезного репертуару?
Як я вже зазначав, щоразу я думаю про те, що хотів би донести через музику певній публіці у певний день. Я вже вшосте гратиму у Львівському органному залі, тож мені хотілося поєднати свій попередній досвід із дечим новим. Мій речиталь міститиме оригінальні твори для органу, транскрипції та мої авторські імпровізації. Я побудував програму навколо різних танців: віденського вальсу, польського полонезу, іспанського болеро. Розширюючи головну ідею, я додав кілька класичних творів, які не виконував раніше (Баха та Брунса), знакові шедеври (Шопена, Гріга, Морріконе), а також мої імпровізації на українські фольклорні теми та національні мелодії – Камерний концерт (Concerto da camera) та Симфонічну сюїту (Symphonic Suite).
Органні імпровізації завжди були родзинкою ваших концертів. Особливо приємно, що у Львові ви виконуєте імпровізації на українські теми. Що приваблює вас в українських мелодіях? Та чи виконуєте ви ці імпровізації в інших країнах?
Я імпровізую в кожному концерті, використовуючи народні теми тої країни, в якій виступаю. Люди впізнають рідні мелодії, і це дозволяє вибудувати з публікою міцний звʼязок. Українські мотиви мають особистий, сентиментальний характер, а за їхньою наспівною простотою ховається справжня сила. Ці мелодії нагадують мені юні роки, проведені з бабусею та дідусем, яким доводилось важко працювати у плині сільського життя.
То якою є провідна ідея ваших концертів у межах XIV Міжнародного львівського органного фестивалю?
З лютого 2022 року єдиний меседж, який я адресую сміливим українцям – це те, що я на вашій стороні, я підтримую вашу боротьбу, бажаю вам стійкості та перемоги. Ви бʼєтеся за правильні речі, за себе, а також за нас. Ніхто не може обмежувати свободу інших. Я роздумував, чи маю я грати танці, коли ви, брати, виборюєте своє право на життя. Проте і сумною музикою я точно нікому не зараджу. Тому своїми концертами я би хотів надихнути людей і вкотре наголосити, що Правда, Добро та Краса завжди перемагають. Слава Україні!