Привіт, Читачу/Читачко! Звертаюся до тебе, пишучи “Читач/Читачка” з великої літери, бо ти маєш ім’я.
Я – редактор стрічки новин, який наповнює новинну стрічку і часто не має ніякого імені, бо так історично склалося в наших ЗМІ. Часто я – це ім’я сайту, від імені якого виходять інформаційні повідомлення, тож якщо я щось на плутаю і введу тебе в оману, то ти висловлюєш претензії до всієї редакції.
На деяких сайтах я маю ім’я, і це має змушувати мене вдвічі ретельніше ставитися до своїх обов’язків, на скільки це можливо в умовах наповнення новинної стрічки. Але я буду чесним – іноді це не дуже мене мотивує, а іноді – навпаки.
Я маю стосунок до журналістики, але не є журналістом – журналіст має час на ретельний аналіз події, а я маю час максимум на отримання якогось коментаря, якщо вдасться додзвонитися до спікера. А якщо не вдасться, то я зобов’язаний повідомити тобі про це, але роблю це не на всіх сайтах, бо на деяких сайтах я працюю як конвеєр, тож ти вже мене вибач – такі правила, що мушу на деяких сайтах ставити по 10 новин за годину.
Я не маю права на помилку, бо ти в коментарях, помітивши її, починаєш кидати образливі репліки, і мені це іноді неприємно, а іноді – байдуже.
Іноді я навіть переробляю взяту інформацію, вичищаю її, доповнюю, але цього ніхто не помічає. Швидше помічаються якісь баги, через що я іноді теж змушений страждати. Але оскільки я почасти подібний на робота, то вже цим десь навіть і не переймаюся, а десь переймаюся на хвилинку і не більше, бо нема часу – я змушений працювати для тебе, щоб ти не пропустив/ла чогось важливого.
Через те, що я змушений працювати в режимі підвищеної оперативності, іноді в мене відключається мозок, через що час від часу я трахаю козу. Потім стає соромно, але ж я не маю імені, і ти не знаєш, що це зробив саме я, тому соромно перед колективом і перед собою, особливо після шквалу критики. Ну або не соромно зовсім, і я повторюю свій вчинок.
Іноді я буваю дуже уважним і намагаюся виявляти явні неточності в інформації, про що тебе повідомляю, щоб ти трохи думав/ла, але тебе розбалували настільки, що думати ти часто не хочеш та не вникаєш в суть написаного, і я знову в цьому винен. А стандарти, між іншим, якраз передбачають те, щоб ти думав/ла…
А ще – я не завжди можу перевірити інформацію навіть, якщо вона офіційна. Так, я відкрию тобі, Читачу/Читачко, секрет – офіційну інформацію теж треба перевіряти, але редактори новинних стрічок не завжди мають таку змогу – часом через брак часу. Для того, щоб я краще працював, треба трошки змінити пріоритети і поставити повноту та достовірність вище за оперативність. Тому ти можеш побачити новину, яка є не зовсім точною. Я, звісно, через дві години, або через півдоби можу поставити точніші дані, але ти цього можеш не помітити та почнеш розганяти “зраду”. А так не можна…
А, і ще – так, я людина, з притаманними їй помилками. І ти людина теж. Тож маю прохання до тебе, прохання людини до людини: якщо ти виявиш неточність в моїй інформації, то дай мені знати про це без слів “за шо вам там, ***, зарплату платять”, а просто надішли в коментарі необхідні уточнення. На деяких сайтах я це враховую, на деяких – ні, але якщо я працюю на сайті, де не дуже часто “трахають кіз”, то, в принципі, я мав би відреагувати.
Вибач мене, Читачу/Читачко, за те, що іноді вводжу тебе в оману. Повір, роблю я це почасти не свідомо, а лише тому, що низка обставин не дала мені подати інформацію точніше. Мене теж часто вводять в оману неуважні, недобросовісні та навіть офіційні джерела.
Я – редактор стрічки новин – не найвища особа в редакції, а найнижча її ланка, але на мені найбільша відповідальність, хоч я це не завжди усвідомлюю. Я – ім’я редакції, яке найчастіше піддається критиці. Я – генератор трафіку, цап-відбувайло і так далі. Вищі за мене – журналісти. Їм трохи легше. А я хижак, який просто полює на інформацію і подає її тобі. Максимально оброблену настільки, на скільки я можу її обробити.
Я іноді працюю над двома новинами одночасно, а в третій виправляю помилки. Зрештою, я з тобою навіть тоді, коли ти спекотним літнім днем купаєшся в річці і їси шашлики чи тоді, коли ти готуєш собі новорічний стіл, бо стрічка новин невблаганна, їй не можна зупинятися, щоб подумати. Я завжди на зв’язку і змушений читати новини, хочу я цього чи ні, бо мені не можна випливати з інформаційного поля.
Тому зрозумій мене.
Дякую тобі, Читачу/Читачко. Сподіваюся на дружбу, розуміння і конструктивну критику!