А ви знали, що жінки Саудівської Аравії отримали право голосу тільки 9 років тому, тобто в 2011-му? Для України це звучить як нонсенс, щонайменше дивно. Та сьогодні я не про дискримінацію щодо права бути повноправним громадянином, а про саме право голосу. І про те, що українці дедалі менше ним користають, а отже, фактично знецінюють.
У перших виборах президента України, які одночасно відбувались із референдумом про незалежність, явка сягнула більш як 84,18%. А от на останніх місцевих виборах 25 жовтня вона навіть не дотягнула до 37%.
Дійсно, зазвичай активність виборців на місцевих виборах менша. Хоча, здавалося б, має бути навпаки. Адже на місцевих перегонах ми обираємо тих, з ким точно будемо взаємодіяти та від кого будемо вимагати значно більше й частіше, аніж, наприклад, від депутата Верховної Ради, який сидить десь там, у Києві.
Ще менша явка зазвичай у другому турі будь-яких виборів. Хоча тут завжди є кілька переваг – на руки ми отримуємо менше бюлетенів, у списках – значно менше кандидатів, тобто часу, щоб поставити позначку, теж витрачаємо менше.
Щоб не вдаватись до глибокого аналізу, можна сказати одне: коли нам припече – ми голосуємо, а поки все влаштовує, ми легковажимо з правом голосу. І зазвичай потім нам таки припікає.
На нинішніх виборах є особливість, яка теж істотно впливає на явку – коронавірус. Попри об’єктивні обставини, є ще й купа фейків, які хтось поширює чи то через незнання, чи то з якихось інших мотивів. Ось кілька, про які я почув:
Фейк 1 – хто не голосував у першому турі, не може голосувати і в другому. Це абсолютна неправда.
Фейк 2 – хто хворів на коронавірус, не може голосувати. Є різні варіації цього фейку – що, мовляв, треба довідку від лікаря або негативний тест, аби показати на дільниці. Дурня, на перший погляд, але її активно поширюють.
Звісно, через коронавірус треба берегтися. Але будьмо відверті, не думаю, що шанси підхопити недугу на дільниці, де вжито усіх заходів безпеки, більші, аніж під час походу в продуктовий магазин.
Друзі, щоб проголосувати, треба мати 18 років, паспорт з реєстрацією, нормальну температуру і бажання. Решта – від казкарів.
Ми цінуємо те, що маємо, коли втрачаємо. І з правом голосу те саме.
А так може статися у Львові. Бо коли на дільниці прийдуть 20% зі 100, то саме вони вирішать за нас усіх, що далі. А ще чим менша явка – тим більший простір для різних нечесних маніпуляцій-фальсифікацій. Будьмо відверті, вони плануються.
Один мудрий чоловік – Едмунд Берк, засновник ідеології консерватизму – колись сказав: «Єдине, що потрібно для тріумфу зла, – щоб хороші люди нічого не робили».
Вірю, львів’яни – добрі люди. І в неділю вони прийдуть на дільниці.