Виборча кампанія в Угорщині перетворилася на змагання прем'єр-міністра Віктора Орбана проти президента України Володимира Зеленського. Лідер партії Fidesz не вперше вдається до тактики боротьби із зовнішньою загрозою для перемоги на виборах. Адже вона неабияк мобілізує електорат і вже продемонструвала свою ефективність у минулому. Але цього разу позиції правлячої з 2010 року партії Fidesz не такі сильні, як були раніше. Та й у створенні образу зовнішньої загрози з боку України й українців Орбан явно перестарався.
Україна і її президент Володимир Зеленський посідають особливе місце у виборчій кампанії до угорського парламенту 2026 року. Орбан використовує нашу державу для створення образу головної зовнішньополітичної загрози, яка нависла над Угорщиною. Лідер партії Fidesz поводиться доволі безцеремонно і не соромиться вдаватися до брудних маніпуляцій, а то й відвертої брехні. У боротьбі за владу угорський прем’єр давно перейшов червоні лінії.
На мітингах і в дописах в інтернеті Віктор Орбан стверджує: угорці мають вирішити – або він, або Зеленський. Також він проводить паралелі між Україною, Брюсселем і лідером опозиційної партії «Тиса» Петером Мадяром. Проросійський лідер Fidesz намагається показати себе єдиним політиком, який дбатиме про національні інтереси Угорщини і її безпеку. Тоді як його опоненти – слабкі, залежні та керовані зовнішніми силами.
Обличчя Володимира Зеленського можна побачити на агітаційних плакатах і білбордах партії Fidesz по всій країні. Його зображено з єхидною посмішкою. Так угорська влада додатково підкреслює загрозу й нагнітає градус антиукраїнської істерії в суспільстві. Орбан також неодноразово натякав, що партію «Тиса» фінансує Україна. А головне завдання Зеленського на цих виборах – змінити угорський уряд на проукраїнський. Подібні меседжі мають на меті переконати виборця в тому, що зовнішні сили втручаються в угорські справи. І що найкращий спосіб врятувати державу – віддати голос за чинну владу.
Зупинка нафтогону «Дружба», який постачав до Угорщини російську нафту через територію України, стала приводом для Орбана звинувати Україну ще й в енергетичному шантажі. Головний симпатик Путіна в Європі стверджує: Зеленський хоче змусити угорців замерзнути, платити більше й атакує суверенітет Угорщини.
Орбан цинічно грає на почуттях угорців. Він використовує страх перед війною та мобілізацією. Політик каже: «Ми не відправимо угорських синів вмирати за Україну». І скаржиться, що наша держава хоче затягнути Угорщину у війну. Угорський прем’єр-міністр роками створював образ зовнішнього ворога, якими для Будапешту начебто є Україна і Брюссель. А також він не соромиться експлуатувати тему національної гордості і стверджує: угорців ніхто не поставить на коліна. Орбан не просто критикує Зеленського. Він перетворив його на головного антагоніста виборчої кампанії. А день виборів 12 квітня – на день референдуму за Угорщину чи за Зеленського/Україну/Брюссель.
Віктор Орбан не вперше намагається втриматися у кріслі, нагнітаючи в суспільстві страх і паніку. Раніше він обирав об'єктом своєї головної атаки Європейський Союз. Ефективно використовував провали міграційної політики ЄС на свою користь. Також йому вдалося сформувати образ єдиного захисника традиційних цінностей. Така стратегія працювала. Але може не спрацювати цього разу. В угорському суспільстві накопичилося багато претензій до правлячої сили, яка 16 років керує державою. Антиукраїнська риторика зайшла надто далеко. Для значної частини суспільства вона сприймається як брудна піар-технологія. Та й опоненти отримали додатковий привід звинуватити Орбана в роботі на Кремль. 15 березня на мітингу в Будапешті Петер Мадяр назвав лідера Fidesz зрадником угорської свободи і заявив, що той запросив в Угорщину російських агентів для втручання у вибори.
Останні опитування, за винятком наближених до влади соціологічних груп, показують впевнене лідерство правоконсервативної партії «Тиса». Політична сила Петера Мадяра випереджає Fidesz щонайменше на 10%. І владі поки що не вдається скоротити цю різницю. Щоправда, не можна списувати з рахунків фактор виборчої системи Угорщини. Вона змішана. 106 депутатів обираються на мажоритарних виборчих округах і 93 – за партійними списками. Ще 2011 року Fidesz перекроїла межі виборчих округів з користю для себе. Тому Орбан може дозволити собі програти за пропорційною системою, але надолужити своє за рахунок мажоритарки. До прикладу, 2022 року Fidesz отримала 54% за партійними списками, але взяла аж 88 зі 106 одномандатних округів. Це допомогло Орбану отримати загалом 135 місць у парламенті і сформувати конституційну більшість. Тому «Тисі» Петера Мадяра недостатньо лідирувати на кілька відсотків у рейтингу. Потрібно також брати одномандатні округи. Це буде нелегко, тому зараз зарано остаточно списувати Орбана з рахунків.
І все ж становище в угорського прем’єр-міністра доволі складне. Економіка буксує. Державний борг перевищує 70% ВВП, а бюджетний дефіцит наближається до 5% ВВП. Електорат висловлює невдоволення корупційними оборудками, фігурантами яких були члени партії Fidesz. Абсурдні звинувачення в бік України, які виходять за рамки здорового глузду, не є ознакою впевненого в майбутній перемозі політика. Як і штучний скандал з арештом українських інкасаторів і коштів «Ощадбанку». Такі дії Орбана можуть бути радше актом відчаю. Друг Путіна розуміє: він може втриматися при владі лише завдяки неймовірному збігу низки обставин. І допомогти йому в цьому може щось дійсно неординарне. Наприклад, неоднозначні заяви українського президента, які можна спробувати представити електорату як погрози для всієї Угорщини.
Потрібно розуміти: Орбан робитиме все можливе, щоб спровокувати українську владу на необачні заяви чи дії. Для нього це питання політичного життя і смерті. Йому конче потрібно знайти бодай якісь підтвердження своєї абсурдної теорії про «українську загрозу». Зрозуміло, він з радістю вхопився за висловлювання Зеленського, у яких український президент пригрозив передати контакти Орбана ЗСУ за блокування 90 млрд репараційного кредиту Україні.
Орбан і його команда, безумовно, заслужили на жорстку відповідь. Але українському президенту в цій ситуації ліпше проявити відсторонену холоднокровність і байдужість. За винятком обставин, які потребуватимуть однозначної реакції. І дочекатись політичної поразки союзника Кремля на виборах.