Відкриті списки, можливість відкликання депутатів, голосування за мерів у два тури – саме ці норми найчастіше згадують, коли потрібно підкреслити прогресивність нового закону про місцеві вибори.
Розпитавши експертів про те, як цей закон працюватиме під час виборів 25 жовтня, ZAXID.NET з’ясував, чому результати цього голосування можуть багатьом не сподобатися.
У вівторок, 14 липня, Верховна Рада проголосувала за нові правила проведення виборів. Над текстом закону працювали ще від травня. До фінального розгляду в залі парламенту до нього подали 1548 поправок від 65 депутатів, однак жодна з них навіть не була озвучена у залі парламенту – вирішили чимшвидше приймати хай і не досконалий, зате цілком новий закон.
Із тексту документа забрали згадки про блоки партій, дописали норму про обов’язкові 30% жінок у списку кожної партії і на кінець обговорення таки зійшлися на тому, що участь у виборах зможуть взяти не лише партії, зареєстровані за рік до дня виборів, а всі, що будуть зареєстровані станом на день набуття чинності нового закону. На цих виборах не зможуть проголосувати переселенці з окупованих територій, а на самих непідконтрольних Україні територіях голосування не проводитимуть. І ще один важливий момент – згідно закону про декомунізацію, на виборах не буде комуністів.
Обережно, закріплено
У законі описані дві виборчі системи: одна застосовуватиметься під час виборів депутатів сільських, селищних та міських рад із населенням до 90 тис. осіб (тут буде мажоритарка, самовисуванці та кандидати від партій), інша – для виборів депутатів обласних, районних та міських рад із населенням більше 90 тисяч осіб (пропорційна система з так званими відкритими списками без самовисуванців). Найбільше запитань виникає саме щодо другої системи, оскільки вона передбачає, що кандидати не балотуватимуться на окремих округах, а будуть на них «закріплені».
«Суб'єктами виборів є лише партії, які в межах району, облради, району міста висувають єдиний список кандидатів. Усі кандидати такого списку розподіляються між територіальними округами. Виборець отримує бюлетень, в якому голосує за місцеву організацію політичної партії, яка висунула до цього органу місцевого самоврядування список кандидатів. Також в бюлетені зазначається один кандидат, який закріплений за певним територіальним округом. До розподілу мандатів долучаються ті політичні партії, які подолали виборчий бар’єр у 5%», - розповідає аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев.
Відтак голосування насправді відбуватиметься не за окремих осіб, а за партії. Проходить партія – проходять «закріплені» кандидати. І чим вищий відсоток має кандидат з-поміж своїх однопартійців, тим більше у нього шансів потрапити до ради.
«Вираховується кількість мандатів, які прохідна партія отримала на цих виборах в межах цілої області чи в межах цілого міста або ж району. І вже потім порівнюється відсоток голосів, які отримала партія в різних територіальних округах, – пояснює Клюжев. – Тобто результат однієї партії порівнюється в абсолютно різних територіальних округах у відсотковому значенні. І якщо закріплений в певному окрузі кандидат у відсотковому значенні отримав більшу кількість голосів, ніж кандидат від цієї ж партії, який був закріплений в іншому окрузі, – то саме він має пріоритетне право на отримання мандату».
Втім, можливий варіант, коли переможець на одному з округів не потрапить до ради – якщо партія, яка його висувала, не подолає 5% бар’єр.
«Ця система виглядає досить дивно і я не зустрічав її аналогів. У день виборів вона може показати себе так, що деякі округи залишаться взагалі без кандидатів – якщо партія, яка їх висувала, не пройде. А з деяких округів навпаки – може бути два-три депутати. Це така гібридна система, яка може й не забезпечити нормального відображення волевиявлення виборців у місцевих радах», - пояснює ZAXID.NET колишній голова Комітету виборців України, депутат із фракції «Блоку Петра Порошенка» Олександр Черненко. Він переконаний, що після 25 жовтня буде чимало округів, які не отримають своїх представників у місцевих радах.
Подібна система деякий час регламентувала вибори у російському Санкт-Петербурзі і там виникали ці самі проблеми.
«Перепредставництво територіальних округів чи недопредставництво є достатньо серйозними проблемами і вони з’являтимуться у значній кількості випадків. А це може спричинити недовіру виборців до цих результатів. Вони не розумітимуть, як так вийшло, адже масово голосували за одного кандидата в територіальному окрузі, а виявилося, що проходить той, хто отримав в цьому окрузі менше відсотків – бо так склалося співвідношення відсотків по територіальних округах у тієї чи іншої партії. Ця система має потенціал підриву довіри до результатів виборів. Люди у значній кількості випадків побачать, що вони ніяк не впливають на конкретних висуванців партії», – підсумовує Олександр Клюжев.
Відкривай мене повністю
«Відкриті списки – це дуже широке поняття. Те, що є в цьому законі, хіба з великою натяжкою можна назвати відкритими списками», - впевнений Олександр Черненко. Сам він був автором іншого проекту і до останніх хвилин вагався чи голосувати за цей закон.
«Я допускав, що підтримаю прийнятий за основу законопроект, вважаючи його «меншим злом», порівняно з діючим законом Януковича-Лукаш. Але в ході підготовки до другого читання у ньому з'явилася норма про імперативний мандат і можливості відкликання депутатів місцевих рад. І ключова роль у цьому відкликанні належить не виборцям, а саме партії», - написав на своїй фейсбук-сторінці після голосування Олександр Черненко.
Норма про відкликання депутата спершу не була прописана у тексті законопроекту – її дописали згодом з подачі Ради коаліції. Вона передбачає, що за рішенням вищого керівного органу якоїсь партії можна відкликати окремого депутата. Формально для цього потрібно буде зібрати певну кількість підписів виборців: у багатомандатному окрузі – більше виборчої квоти, що розраховується на основі кількості голосів, відданих за партію; в одномандатному – більше половини кількості виборців, які взяли участь у голосуванні. Аналогічний механізм застосовуватиметься і щодо сільських, селищних та міських голів.
Ще один нюанс – у списку кожної партії буде зафіксований лідер, який гарантовано потраплятиме до ради (якщо його партія подолає 5% бар'єр). На позицію лідера голосування за окремих представників партії ніяк не впливає.
«Цей закон йде на зустріч великим політичним партіям, що присутні в парламенті і зберігають преференції. Він консервує існуючу конструкцію партійних вертикалей. Позиція лідера не стає предметом оцінки виборців і в цьому випадку це не є добре з точки зору партійної демократії. – розказує ZAXID.NET політолог Анатолій Романюк. – Формально, центральне керівництво залишається ключовим гравцем, а та демократизація, що дозволила б ставати лідерами партійних організацій людям, які мають підтримку знизу, які є авторитетними серед виборців, досі стоїть на порядку денному».
Для самих виборців результати голосування можуть виявитися непрогнозованими, а от для лідерів партій така система навпаки дозволяє прораховувати шанси на перемогу.
«З точки зору лідерів партій сама ця система дуже прогнозована – тому вона й застосовувалася у Російській Федерації. Ти орієнтуєшся на свій загальний рейтинг у місті, закріплюєш по одному кандидату в кожному територіальному окрузі, щоб не виникало внутрішньопартійної конкуренції, і формуєш перелік прогнозованих кандидатів по всіх територіальних округах. І великих сюрпризів не буде», - описує Олександр Клюжев.
Розділи на два
Дві системи голосування передбачені й для виборів голів сіл, селищ та міст. Вибори сільських, селищних та міських голів (міст із населенням до 90 тис. осіб) проводитимуться за мажоритарною системою відносної більшості, тобто для перемоги необхідно буде набрати більше, ніж інші конкуренти. А вибори голів міст з населенням більше 90 тис. осіб відбуватимуться за мажоритарною системою абсолютної більшості, в якій для перемоги потрібно набрати більше 50% голосів. Якщо ніхто з кандидатів стільки не набирає, проводиться другий тур.
Анатолій Романюк переконаний, що через нові норми у багатьох містах можлива зміна влади.
«Буде серйозніше змагання. Раніше людина, яка перемагала на виборах, насправді не завжди мала підтримку більшості мешканців. Тепер ми отримуємо ситуацію, коли людина, яка набирає відносну більшість, не завжди буде перемагати у другому турі. У багатьох містах України це призведе до зміни ситуації, зміни діючих мерів, коли консолідовані опозиційні сили можуть перемогти в другому турі», – впевнений політолог.
Тож головне питання у Львові полягатиме в тому, чи вдасться Андрію Садовому перемогти в першому турі, чи відбуватиметься ще й другий.
«У нього дуже потужний рейтинг. І питання справді полягає в тому, чи вдасться йому набрати 51%. Якби не було норми, що передбачає проведення другого туру, то зі 100% впевненістю можна було б говорити про перемогу Садового – всі інші кандидати суттєво від нього відстають, – впевнений директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович. – У другому турі за нього проголосують і ті, хто не підтримував у першому, але буде також мобілізація противників Андрія Івановича, які прийдуть на дільниці і проголосують за опонента (навіть якщо його не дуже й підтримують), висловлюючи таким чином незгоду з політикою Садового».
Якщо на виборах міського голови все ж буде два тури, то незалежно від того, якими будуть їх результати, у місті з'явиться ще один серйозний політичний лідер.
«У Львові можлива поява нового лідера, який може консолідувати опозиційні щодо діючого мера голоси. Той, хто пройде до другого туру, матиме потенціал до політичного майбутнього у місті. Він зможе вплинути на наступні вибори у Львові. Якщо ж Садовий буде йти у президенти – а така можливість залишається – то, той, хто вийде зараз до другого туру, може стати мером міста наступного разу», – підсумовує Романюк.