Історія вчить, що вона нічому не вчить. Ось так і з Голодомором: судячи з думок, які зараз масово висловлюють в Інтернеті, все було дуже просто. Прийшли вороги, окупували Україну, забрали хліб, мільйони українців померли. Це дуже зручно, бо «українці» загалом виглядають однією суцільною жертвою сторонніх сил. Реальність же була іншою. Були десятки тисяч українців, які повірили радянській владі, повірили, що вона справді народна і справді українська. Вони були активістами українізації, вони з радістю впроваджували новий і – як їм видавалося – проґресивний лад, вони справді ненавиділи «куркулів», які своєю дріб’язковістю і матеріальністю заважали будувати колективні засади українського соціалізму.
І ці ж українці першими сиґналізували владі у 1932-му: щось не так, хлібозаготівлі призводять до голоду в багатьох геть зовсім некуркульських родинах, варто щось змінити. Але влада їх не чула. А якщо чула – то для них це закінчувалося здебільшого арештом за саботаж.
І колективізація, і Голодомор стали можливими тому, що владі вдалося розколоти наше суспільство. Ті, хто владі вірив, всіляко виправдовували її дії, охоче звинувачуючи «куркулів», «непманів», «буржуїв» у всіх можливих проблемах сьогодення. Немає хліба в крамниці? Так то не влада, то куркулі не хочуть здавати зерно державі! От здали б чесно зерно – і всі б наїлися! А то дуже вже хитрозаді, не хочуть податки платити! Захищають свої шкурні інтереси! Порушують закон! Ще й у час, коли весь народ об’єднався в боротьбі з ворогом заради кращого життя разом з усіма проґресивними народами планети!
Звісно, ви вже знаєте, на що це схоже. Так, на цькування «євробляхерів» в українському Фейсбуці і поза ним. Нікого вже не цікавить обґрунтованість платежів та зборів, які удвічі перевищують ціну ввезеної німецької малолітражки. Головне, що «хитрозаді», «не хочуть платити», «шкурні інтереси», «коли весь народ об’єднався в боротьбі» і далі за текстом.
Але хіба тільки вони? Є й аналог «гнилої інтеліґенції» – «активісти» або «антикорупціонери». Саме вони «винні у розхитуванні човна під антикорупційними гаслами на догоду ворогу». Влада, звісно, невинна. «Владі доводиться красти, щоб на ці гроші хоч частково інформаційно та організаційно протистояти атаці об’єднаних путінсько-олігархічних інформаційних військ». Ця фраза, сказана одним із чільних адвокатів нинішнього владного режиму, якнайкраще пасує для підбиття підсумків Революції гідності. Революції, яка поставила набагато більше питань, ніж дала відповідей.
Відомо, трагедія другий раз повторюється у вигляді фарсу. Ніхто не помре з голоду, мало хто взагалі загине, крім кількох активістів. Але покоління українців житимуть у державі, яка замість намагатися об’єднати і без того роз’єднане суспільство створює щораз нові розлами.
Нам ще належить дати відповіді на багато запитань. Наприклад, чи можна критикувати корумповану владу, якщо вона активно позиціонується як антикремлівська? Чи варто підтримувавти автивістів, які захищають власні економічні інтереси? Йдеться не тільки про власників автомобілів на іноземній реєстрації, які хочуть доступного розмитнення, але й, скажімо, платників єдиного податку або селян, що вимагають змін до Земельного кодексу.
За часів Януковича будь-який протест сприймався на ура й оголошувався «Майданом»: згадайте «Податковий майдан». Влада сприймалась як проросійська, а отже все, що проти неї – проукраїнське. А от як бути в ситуації, коли відверто проросійсійської влади немає? Чи кожен протестувальник «ллє воду на млин ворога» і «захищає шкурні інтереси»? І чи не маніпулює влада та її прибічники, оголошуючи кожен протест проти неї «розхитуванням держави»?
Часи змінилися, а от суспільство – не зовсім. Пора змінюватися і відмовлятися від «куркульської» риторики. Напевне, це і має стати найкращим підсумком подолання спадщини більшовицького режиму.